Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Upravlinnya.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
1.92 Mб
Скачать

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

В.С. Штифурак

ОСНОВИ УСПІШНОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(психогігієнічний аспект)

Навчально-методичний посібник Вінниця – 2008

УДК 35.088.6(075.8):159.19

Рекомендовано Вченою радою Інституту педагогіки і психології Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Протокол № 11 від 13 червня 2008 р.

Рецензенти:

Кириленко В. В., доцент Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, кандидат психологічних наук;

Лойко Л. С., доцент Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, кандидат психологічних наук.

Штифурак В.С.

Основи успішної управлінської діяльності: (психогігієнічний аспект) Навч-метод. посіб. – Вінниця, 2008. - 194 с.

У навчально-методичному посібнику розкрито психологічні основи управлінської діяльності, закономірності та структура ефективного спілкування; систематизовано методичні поради щодо попередження утруднених управлінських ситуацій та психогігієни управлінця.

Посібник призначений для менеджерів виробництва, державних службовців органів виконавчої влади, посадових осіб органів місцевого самоврядування, студентів спеціальності “Психологія”, всіх, хто цікавиться проблемами управління.

© В.С. Штифурак

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

І. Теоретичні засади управлінської діяльності…………………………………...6

1.1 Характеристика основних принципів управлінської діяльності………….6

1.2 Організаційна діяльність в системі управління…………………………...10

1.3 Психологічні основи управління…………………………………………..14

1.4 Особливості державного управління………………………………………21

1.5 Психологічний портрет сучасного менеджера……………………………23

1.6 Імідж керівника……………………………………………………………...30

2. Лідерство і керівництво………………………………………………………...34

2.1 Поняття про лідерство і керівництво……………………………………...34

2.2 Теорії походження лідерства і керівництва……………………………….41

2.3 Стилі лідерства і керівництва………………………………………………48

2.4 Емоційно-вольовий вплив керівника на підлеглих…………………….64

3. Спілкування в управлінській діяльності……………………………………...68

3.1 Поняття про спілкування…………………………………………………...68

3.2 Види та засоби спілкування………………………………………………..69

3.3 Закономірності та структура спілкування………………………………...72

3.4 Ефективність спілкування управлінця…………………………………….76

4. Конфлікти в управлінській діяльності та способи їх розвязання………85

4.1 Сутність та способи вирішення конфлікту………………………………..85

4.2 Попередження конфліктності в професійній діяльності менеджера…….89

5. Психологія управлінця……………………………………………………….102

5.1. Вікові та ґендерні особливості особистості……………………………..102

5.2. Психологічні властивості управлінця…………………………………...107

6. Психогігієна і життєтворчість особистості………………………………...134

6.1. Життєдіяльність як самореалізація………………………………………134

6.2 Психологічне здоров’я особистості………………………………………141

6.3 Умови підвищення особистого психологічного захисту………………..150

6.4 Шляхи подолання негативних емоційних станів……………………………..162

Література………………………………………………………………………...177

Додатки……………………………………………………………………………180

Вступ

Забез­печення повноцінної життєдіяльності, підтримання нормального функціонування, цілеспрямоване регулювання системи (в різних її аспектах) здійсню­ються або безпосередньо людиною, або за допомогою ство­рених нею машин. Проте і в тому, і в іншому випадках в основі реалізації цих функцій лежить одна з найскладніших форм діяльності – управління.

Існує понад трьохсот зовсім різних визначень „управління”, а єдиного загальноприйнятого немає. Проте всіх їх об’єднує одне: для того щоб управляти, необхідно, по-перше, впливати, по-друге, бачити, усвідомлювати мету цього впливу.

Поняття «управління» викликає цілком зрозумілі й недво­значні асоціації. Управління – це скерований вплив на певний об’єкт з метою змінити його стан або надати йому нової якості. Пошук специфіки цього феномена за­собами кібернетичних, біологічних, економічних, філософ­ських, педагогічних, психологічних та інших наук значно розширюють сфери його використання. Разом з тим вони ускладнюють вихід за межі наведеного вище більш ніж за­гального визначення

Наука про організацію та управління свідчить про її багатоапектність. Уже в першій поло­вині XX ст. сформувалися чотири відносно самостійні шко­ли управлінської думки: наукової організації праці, адмі­ністративної, «людських відносин», науки управління. Ці школи не були універсальними, вони мали свої позитивні й негативні сторони. Але кожна школа заслуговує на увагу, оскільки всі вони сприяли досягненню успіху в розв’язанні різних управлінських завдань.

Разом з тим, не викликає сумніву що багатоаспектність функцій і завдань, який реалізуються сьогодні в різноманітних сферах, актуалізує необхідність отримання управлінцями професійної підготовки та її постійного оновлення відповідно до потреб економічного та соціального розвитку країни, становлення громадянського суспільства. Сьогодні освітньо-кваліфікаційна структура кадрів ще не відповідає вимогам професійно-кваліфікаційним характеристикам менеджерів високої кваліфікації. Усе це вимагає усестороннього удосконалення підготовки менеджерів різних сфер управління, в тому числі державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Від професіоналізму, фахової підготовки, компетентності, інформаційної культури менеджерів різних форм власності, як реальних провідників завдань і функцій Української держави, залежить успіх державотворення, якість здійснюваних реформ, економічного зростання, міжнародного авторитету держави. Важлива роль у формуванні сучасного типу управлінців, здатних працювати в період трансформації суспільства, інтеграції у світову економіку, оперативно включатися в роботу відповідного апарату, самостійно приймати вчасні та вивірені рішення, відведено системі підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та самопідготовки успішних менеджерів.

Відомо, що основна функція діяльності державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, менеджерів виробництва полягає в виконанні завдань, покладених на керівників різного рівня підпорядкування і різної форми власності. Саме від успішності її реалізації залежить, головним чином, ефективність професійної діяльності, яка характеризується різноманітністю і частотою комунікативної взаємодії, швидкою зміною обставин та людей. Усе це пред’являє високі вимоги до психологічної стійкості та професійної компетентності управлінських кадрів.

Важливого значення в управлінській діяльності сьогодні набуває гуманізації стосунків між керівником і підлеглим, між посадовою особою і громадянином, тобто відносини, які в своїй основі мають діалогічну тенденцію. А вона можлива лише за умови психічної готовності до такого діалогу. Для цього потрібно формувати комунікативне ядро особистості, у зміст якого А. Бодальов включає всі психічні риси, які сформовані в особистості й проявляються у спілкуванні. Особливе значення в цій сукупності властивостей належить досвіду спілкування з різними людьми. Залежно від цього досвіду (позитивного чи негативного) керівник сприймає людину або як найвищу цінність, або як засіб досягнення своєї мети. Тому для гуманізації взаємин у різних життєвих ситуаціях, побудови комунікативного ядра в управлінця потрібно виховувати ставлення до іншої людини як до рівноправного учасника діалогу. Управлінцям різного рівня, необхідні знання етичних норм у міжособистісній та діловій сферах, висока культура спілкування, уміння ефективно вирішувати конфлікти, приймати зважені, інколи важкі рішення. Тому найголовнішим фактором в управлінській діяльності є особистість керівника, його психологічна культура.

Психологічну культуру ми розглядаємо як гармонізацію особистості керівника, яка включає – його переконаність, культуру переживань, самооцінку і культуру впливу. Іншими совами успіхи керівника залежать від його психологічного здоров’я. Які б не були досконалі технології і організація праці, все ж вони не здійснюють управлінського процесу. До управлінського мистецтва, як до образотворчого або сценічного, належить точна відповідь французького художника П.-О. Ренуара. Його запитали: «Метре, що важливіше в мистецтві – «як» чи «що?» Ренуар відповів: «Важливо – хто».

Розвиток психології управління свідчить про неза­перечну істинність простої прагматичної ідеї: погано стави­тись до людини невигідно.

Разом з тим управлінська думка розвивається. Аналіз наукових праць дає змогу виявити дві тенденції, най­більш характерних сьогодні для неї в теоретичному й практичному плані. По-перше, це інтернаціоналізація менеджменту, колективне осмислення нових реальностей, народжуваних зростанням конкуренції та взаємозалежності у світовій економіці, роз­витком транснаціональних корпорацій, створенням міжна­родних систем інформації. По-друге, простежується дедалі більше звернення до здорового глузду, простих істин, добре засвоюваних рецептів, що варті використання тими, хто не­се нелегкий тягар управління.

Щирість, урівноваженість, розумін­ня самого себе й інших ­– от запорука щастя й успіху в будь-якій діяль­ності”.

(М. Сельє)

І. Теоретичні засади управлінської діяльності

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]