Основні вміння та навички управлінця

Уміння та навички	Позначки буквою
1. Здатність управляти собою	A
2. Наявність чітких цінностей	B
3.Формування чітких особистих цілей	C
4.Здатність до саморозвитку	D
5. Навички вирішення проблем	E
6. Винахідливість та здатність до інновацій	F
7. Вміння впливати на оточуючих	G
8. Усвідомлення особливостей управлінської роботи	H
9. Спроможність керувати	I
10. Вміння навчати та розвивати підлеглих	J
11. Здатність формувати та розвивати ефективні робочі групи	K

За результатами підсумку досліджень з’являється мож­ливість з’ясувати обмеження, які потребують першочергового розвит­ку. Інтерпретацію результатів обмежень в управлінні можна здійснювати з допомогою наведених нижче анотаційних роз’яснень або шляхом опрацювання першоджерела [12]. Отже, сутність обмежень:

1. Невміння управляти собою базується на уявленні про те, що кожний управлінець має ставитись до себе як до унікального ресурсу, щоб постійно підтримувати свою працездатність. Все це пов’язано із здоров’ям, вмінням ефективно використовувати свій час, здатністю впоратися із стресами тощо. Необхідний рівень знань, навичок, умінь щодо вирішення цих питань може бути недостатнім і тоді управлінець буде обмежений нездатністю управляти собою.

1. Нечіткі особисті цінності. Це обмеження пов’язане з розумін­ням того, що будь-яке рішення державного службовця завжди пов’я­зане з особистими цінностями і принципами. Якщо особисті цінності нечіткі, то управлінцю важко сформувати переконливі докази, що буде сприйматися як недостатньо обґрунтоване рішення. Сучасна концепція успішного управління орієнтується на такі цінності як ефектив­ність, реалізація потенціалу працівників, здатність до інновацій та інші. І якщо управлінець остаточно не з’ясував власні основні принципи або деякі з них нестійкі чи такі, що не відповідають поточному періоду розвитку суспільства, то його діяльність буде обмежена не­ чіткістю особистих цінностей.

2. Невиразні особисті цілі впливають на вибір тих чи інших альтернатив. Управлінець може бути нездатним визначити, сформулювати цілі або прагне досягти недосяжних чи небажаних цілей. Це може призвести до того, що недооцінюються альтернативні варіанти, спрощуються можливості, а на незначні питання марно витрачаються час і ресурси. За цих умов управлінець зазвичай важко досягає успіху і неспроможний оцінити успіх інших, оскільки він обмежений невираз­ністю особистих цілей.

2. Обмежений саморозвиток – причина того, що управлінець не може подолати свої слабкості і працювати над самовдосконаленням. За цих умов має місце виникнення гострих ситуацій, приховані здібності не розвиваються, а ділове життя стає дедалі сірішим і невиразнішим, чим частіше для особистої безпеки він виключає із своєї діяльності ризик. Такий управлінець має обмежений саморозвиток.

3. Недостатні навички у вирішенні проблем проявляються у відсутності здібностей до методичної і раціональної роботи для отримання якісних рішень: важко проводити наради по визначенню цілей, обробці інформації, плануванню, контролю. Проблеми не вирішуються швидко й енергійно, вони нагромаджуються і заважають як розмір­ковуванням, так і діям управлінця, обмеженого навичками вирішен­ня цих проблем.

1. Відсутність творчого підходу – це недостатня винахідливість, мало нових ідей, неспроможність спонукати інших бути творчими і використовувати нові підходи в роботі, відсутність готовності до лати перешкоди і невдачі, це несприйняття інновацій. Якщо керівник не бажає експериментувати, ризикувати та зберігати, незважаючи на перешкоди, творчий підхід до роботи, то він має обмеження у творчості.

6. Невміння керівників впливати на людей, які їм не підпорядковані безпосередньо, призводить до того, що вони нездатні отримати необхідну підтримку, ресурси. Вони звинувачують інших за те, що до них не прислухаються, а рівні їм за становищем в ієрархії влади не вважають їх достатньо впливовими. Отже, управлінець, який не є наполегливим, не налагоджує взаємодії з оточенням, не вміє показати себе і прислухатися до інших, має обмеження щодо впливу на оточуючих.

6. Недостатнє розуміння особливостей управлінської діяльності пов’язане з тим, що керівник не усвідомив сутності ефективного управління іншими з метою отримання від них високої віддачі. Основна ознака нездатності вивчити власні управлінські підходи – це невміння ясно їх пояснити. Як правило, вони не прагнуть встановити зворотній зв’язок, не спроможні зацікавити своїх підлеглих до активності і відчу­вають скутість, коли мають давати їм доручення. Керівник, який недостатньо розуміє мотивацію працівників, чий стиль управління заста­рів, не відповідає поточним вимогам, неетичний, гуманістично неспрямований, що і складає сутність цього обмеження.

7. Слабкі здібності до керівництва мають прояв у марно витраче­ному часі та неефективних методах, що призводять до невдоволення працівників, які працюють нижче своїх можливостей. За цих умов у групах недостатньо визначені та розподілені ролі, взаємні стосунки погані, мало хто визнає внесок керівника, а моральний стан групи має тенденцію до погіршення. Управлінець, який неспроможний домогтися практичних результатів від підлеглих, має обмеження стосовно здібностей до керівництва.

10. Невміння навчати завжди пов’язане з тим, що управлінець не може довести показники підлеглих до належного рівня і неспроможний допомогти їхньому саморозвитку. Через це люди працюють без зворотного зв’язку з керівником, а його оцінки і рекомендації формальні. Керівник, у якого не вистачає здібностей або бажання допомогти у розвитку іншим, обмежений невмінням навчати.

11. Здібність управлінців до формування колективів дуже важлива для досягнення кращих результатів. Якщо керівникові не вдається перетворити групу у кваліфікований і результативний колектив, то й робота супроводжуватиметься труднощами, відсутністю належної від­дачі. Коли не створюються сприятлива атмосфера або ефективні ро­бочі механізми, це свідчить про те, що управлінець має обмеження у формуванні групи.

Важко не погодитися з авторами концепції обмежень щодо необ­хідності всіх перелічених здібностей, навичок та вмінь для ефективної діяльності [12]. Та найголовнішим здобутком цієї концепції є розробка способу перевірки існуючих здібностей і пошук реальних шляхів роз­витку особистих якостей, що дає можливість реалізувати ідею самороз­витку. Ідея саморозвитку – це вивчення, усвідомлення та подолання існуючих обмежень щодо успіху й особистого росту.