- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
Речення є предикативною одиницею ,оскільки його зміст через модально-часові параметри співвідноситься з дійсністю.Воно є основною синтаксичною одиницею в мовній системі.
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.
Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності.
Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні).
Інтонація завершенності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.
Типологія речень:
За метою висловлення:
Розповідні – речення що містять повідомлення й опис певних явищ і фактів дійсності.Питальні – реченя ,що містять запитання яке вимагає відповіді від співрозмовника.
Спонукальні- виражають волевиявлення: наказ ,заклик,прохання, вимогу.
За експресією:
Неокличні- зі звичайною інтонацією. Окличні- вимовляються з особливою інтонацією, а на письмі ставиться знак окликую
За стверджувальністю- заперечністю:Стверджувальні- в яких стверджується те що висловлюється про предмет.Заперечні- в яких заперечується якась ознака чи явище дійсності.
За кількістю предикативних частин:Прості речення- мають одну граматичну основу, чи один головний член.Складні- синтаксичні конструкції, що мають дві чи більше граматичні основи,що становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.
За кількістю головних членів:Двоскладні та односкладні.
За наявністю- відсутністю другорядних членів Непоширені та поширені.За наявністю- відсутністю необхідних членів.Повні речення- наявні всі необхідні члени речення.Неповні- речення у яких одна з ланок їх будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю.
За наявністю ускладнених компонентів:Прості формально неускладнені- з усіма другорядними членами, що не є однорідними чи відокремленими.Прості формально ускладнені – у яких наявні однорідні або відокремлені члени, а також вставні і вставлені компоненти, звертання.
36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
Головні члени двоскладного речення – повнозначні лексичні компоненти що становлять його предикативну основу.
Підмет – головний член що указує на носія ознаки, дії , стану, і перебуває в предикативному зв’язку з присудком.
Структурні типи підмета:Прості підмети- виражаються одним словом- іменником, займенником, субстантивним словом у наз.від.Складні- виражені лексичними чи фразеологічними словосполученнями, що називають одне поняття.Складені- синтаксично неподільні словосполучення, утворені із двох повнозначних слів,яким властива семантична єдність.належать:кількісно-іменникові сполуки що становлять поєднаня кількісних числівників з іменниками в н. в. чи р.в.
Присудок – головний член що виражає предикативну ознаку її носія і перебуває в синтаксичному зв’язку з ним.
Структурні типи:
Простий дієслівний присудок- вираж. Формами дієслів теп.мин. і майб.час.,наказового та умовного способів.Складений дієслівний – склад. з допоміжного дієслова, що виконує функцію зв’язки та інфінітива.Складений іменний- з дієслова зв’язки та іменної частини, у ролі якої виступають форми іменників, прикметників, займ,числ, дієприк,Складний подвійний- становить конструкцію, обидва компоненти якої перебувають із підметом у подвійному зв’язку. Перший комп.- особова форма повнозначного дієслова на означення руху, стану ,другий- прикметник чи його еквівалент( ріс я малим).