57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку

 Складні неелементарні речення (сполучникові, безсполучникові, сполучниково-безсполучникові), що поділяються на рівні членування, на зовнішньому рівні можуть поєднувати прості й складні (елементарні й неелементарні), а також складні конструкції зі складними: І то нічого, / що чигали круки, що проминуло так багато літ (Л. Костенко); Я спробував повзти, / але кулі віялом лягли переді мною, і я знову припав до снігу (І. Багмут). (Вертикальною рискою показаний зовнішній рівень членування).

 Засоби вираження синтаксичних зв’язків. Типи і форми синтаксичних зв’язків. Синтаксичні зв’язки у реченні виражаються кількома засобами. Це переважно стосується і словосполучення.

В українській мові як мові аналітично-флективної будови з домінуванням флективних ознак існують такі засоби вираження синтаксичних зв’язків:

1) відмінкові закінчення іменників, флексії роду, числа і відмінка прикметників, закінчення особи, числа і роду дієслів, напр.: Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці (Леся Українка); З журбою радість обнялась... (О. Олесь);

2) прийменники, що вживаються разом з непрямими відмінками іменників: Синє й гаряче небо лежело над степом, неначе якась кругла покришка. На небі не було хмариночки! На степу не було ні смужки туману (І. Нечуй-Левицький);

3) сполучники і сполучні слова, що використовуються в простому й складному реченнях: Я забуваю сумніви і сум (Л. Костенко); Уставай, моє сонечко, з темного лугу, бо тривожить минуле не раз і не двічі (А. Малишко);

4) порядок слів, який в українській мові є допоміжним засобом вираження синтаксичних зв’язків, оскільки в багатьох випадках зміна порядку слів не веде до зміни синтаксичної ролі членів речення, а переважно позначається на змістових та стилістичних нюансах. Проте в деяких конструкціях порядок слів, виражаючи напрямок синтаксичного зв’язку між тотожними формами слів, диференціює підмет і присудок, підмет і додаток тощо, пор.: Київ – столиця України; Столиця України – Київ; Весло зачепило плаття; Плаття зачепило весло;

5) інтонація (на письмі позначається розділовими знаками), яка відіграє важливу роль у поділі речень на синтагми, встановленні фразового наголосу, визначенні типів складних безсполучникових речень та ін. Так, зокрема, інтонація впливає на трактування речення з тим самим лексичним складом як простого, ускладненого вставним реченням, або ж як складного безсполучникового з неоднорідними частинами, пор.: Пам’ятаю, це трапилося влітку (просте ускладнене); Пам’ятаю: це трапилося влітку (складне безсполучникове);

6) одним із засобів зв’язку компонентів частин простого і складного речення є лексичний повтор, напр.: Не раз ми ходили в дорогу, не раз ми вертали до хати (П. Грабовський).

Згідно з функціональним підходом  виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

- предикативний (у реченні);

- підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

- сурядний (у словосполученні, простому і складному реченнях).

Предикативний зв’зок – зв’язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні.

Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні.