58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) – це група речень, поєднаних синтаксичним, граматичним і інтонаційним зв'язком, що характеризується більшою смисловою закінченістю в порівнянні з реченням. Як правило, тексти членуються на деяке число ССЦ, але буває і так, що межі тексту і ССЦ співпадають (прикладом можуть служити короткі розповіді, що є тільки одним ССЦ). Кожне ССЦ має свою мікротему, яка грає роль основного зв'язуючого початку в названому відрізку тексту. Мікротеми складних синтаксичних цілих є складовими основної теми тексту. Не все ССЦ є однотемними. Іноді вони бувають і багатотемними. Виділяються три основні типи ССЦ: описові, оповідні і розмірковування. В описовому ССЦ мікротема розкривається в процесі характеристики предметів, явищ природи, осіб і т.п., що оформляється, як правило, у вигляді переліку їх ознак. Відмінними рисами даного типу є статичність і одночасність перерахованих явищ. В смисловому відношенні основними різновидами описових ССЦ можна вважати наступні: пейзаж, опис обстановки, опис портрета і характеристика. Оповідне ССЦ характеризується тим, що його мікротема розкривається в процесі розвитку дій, станів, подій і т.п. Цей тип ССЦ відрізняє динамічність, послідовність повідомлення. В оповіданні багато дієслів, а також слів, що вказують на послідовність дій: одного разу, спочатку, потім, потім, після цього, трохи згодом, пізніше, через деякий час, тоді, тут, раптом, несподівано, ось і, нарешті і т.п. Оповідний тип ССЦ протиставляється описовому. Основна відмінність представлена в антонімі їх головних характеристик: динаміка (в першому випадку) – статика (в другому). ССЦ типу розмірковування ґрунтується в логічному плані на висновку і є розвитком мікротеми, що складається з трьох частин: теза, доказ (аргументування) і висновок (висновок, узагальнення і т.д.). Але в названому типі не завжди спостерігається наявність всіх трьох частин: у кожному конкретному випадку може бути відсутній (або ж бути неявно виражена) якась з них (це відповідає в логіці повному або неповному, тобто скороченому, висновку). ССЦ типу міркування характеризуються причинно-наслідковим значенням, обумовленим їх структурою. В міркуванні часто використовуються слова, що вказують на хід розвитку думки і причинно-наслідкові зв'язки: чому, тому що, оскільки, адже, по-перше, по-друге, по-третє, тому, от чому. В чистому вигляді ССЦ описові, оповідні і розмірковування зустрічаються не завжди. Дуже поширеними є ССЦ, в яких спостерігається комбінація названих типів. Наприклад, в художній прозі часто зустрічаються ССЦ, в яких присутні і елементи опису, і елементи оповідання. Крім того і розмірковування може включати як елементи опису, так елементи оповідання. Це додає тексту виразність.

Пері́од — розгорнута, багатокомпонентна, гармонійно організована синтаксична побудова, що характеризується цілісністю теми, повнотою і динамізмом змісту (нерідко з елементами образності і широких асоціативних зв'язків). Період вважається фігурою високого, піднесеного, урочистого стилю, опоетизованого мовлення. Період – риторична фігура, яка найчастіше має чітку двочленну будову. Перший член (протазис — підвищення) характеризується нагромадженням інформації за допомогою періодичного повторення однотипних синтаксичних складників, поступовим підвищенням голосу до найвищої точки. Його ще називають попередником. Другий, структурно компактніший, член періоду (апозис — зниження, або наступник) завершує думку різким спадом інтонації і поступовим зниженням тону голосу до рівня початку мовлення. Частини відмежовує виразна пауза, за допомогою якої акцентується увага на змісті апозису. В такий спосіб утворюється ніби замкнене інтонаційне коло періоду. Період з двох членів називають двочленним, а період з трьох членів — тричленним. Кожний член періоду може мати кілька колон (менших частин).Поряд із класичним різновидом періоду виділять так званий «обернений» період, в якому після ритмічно організованих структур, що формують підвищення, немає традиційної завершальної частини. Твердження, наближене до висновкового узагальнення, міститься на початку речення, перед градацією. Період має специфічні особливості, що простежуються на трьох рівнях: смисловому, структурно-синтаксичному та інтонаційному.

За смисловими відношеннями між першим і другим періодами розрізняють кілька їх видів: завершальний; означальний; кільцевий (включає кільцевий повтор, що формує рамку строфи чи тексту); часовий (виражає часові відношення між засновком і висновком); предикатний; причинний; протиставний; пояспювальпо-порівняльний; умовний; пояснювальний.