11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни

Відміна – клас однєї з іменних часин мови, об’єднаний спільними особливостями відмінювання, тип відмінювання, за яким відбувається словозміна іменників. Відміни іменника поділяються на 3 типи залежно від особливостей утворення відмінкових форм. До основих належать 4 типи відмінювання – відміни.

Відмінювання – словозміна іменних частин мови, а також дієприкметників.

ІІІ відміна:Однина/У Н.в. іменники третьої відміни однини мають нульове закінчення: суть, любов, ненависть.

У Р.в. Д.в. М.в. іменники третьої відміни мають однакове закінчення -і: суті, любові, ненависті. Розрізняються ці форми лише у контексті, відповідно до їх ролі у реченні.

У З.в.мають форму називного відмінка.

В О.в. – мають лише закінчення -ю: любов’ю, тушшю, Керчю, радістю. Кінцевий приголосний основи (крім р, щ) подвоюється, якщо стоїть після голосного: міццю, миттю, суттю, тінню.І не подвоюється, коли перед ним є інший приголосний: верф’ю, радістю, швидкістю.

У К.в. іменники мають закінчення -е: любове, вісте, радосте

Множина.

У Н.в.– мають закінчення -і: вісті, тіні, зустрічі, подорожі.

У Р.в.- вживається закінчення -ей: вістей, областей, тіней, розповідей, зустрічей, подорожей.

У Д.в. вживається закінчення -ам, -ям: подорожам, зустрічам, вістям, тіням.

У З.в.– вживаються форми, однакові з формами називного відмінка множини.

В О.в.– мають закінчення -ами при основі наж, ч, ш і -ями при інших основах: подорожами, зустрічами, вістями, областями.

У М.в.– виступає закінчення -ах при основі на ж, ч, ш і -ях при всіх інших основах: при зустрічах, у подорожах, при розповідях, у вістях, у тінях. В основах деяких іменників третьої відміни при відмінюванні голосні звуки о і е чергуються з і: свідомість — свідомості, наявність — наявності, піч — печі, річ — речі.

ІV відміна:Однина:Іменники четвертої відміни у Н.в. однини мають закінчення -я, після шиплячого — -а: ягня, цуценя, кошеня, ім’я, плем’я.

У Р.в.– вживається закінчення -и, -і: курчати, лошати, імені, племені.

У Р.в. Д.в.М.в. іменники цієї групи мають суфікс -ат-, -ят-(курчати, лошати, кошеняті). Суфікс -ен- уживається в усіх відмінках, крім Н.в. З.в. однини (племені, іменем).

У Д.в. М.в. усі іменники 4 відміни мають закінчення -і:(на) теляті, (на) лошаті, (на) курчаті, імені.

В О.в. однини іменники 4 відміни втрачають суфікс -ят- (-ат-) і мають закінчення -ям, після шиплячого — -ам: ягням, цуценям, кошеням.

Іменники ім’я, плем’я в О.в. мають паралельні форми, тобто із закінченням -ем, і з закінченням -ям: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.

В усіх формах множини іменники 4 відміни мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: лошата, телята, імена, племена.

12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.

Прикметник – самостійна повнозначна частина мови, яка виражає статичну ознаку предмета, оформлену синтаксично залежними граматичними категоріями роду, числа, і відмінка. Номінативна функція пр. реалізовується через поєднання іх з іменниками-назвами предметів, якими властиві відповідні ознаки.

Лексико-граматичні розряди прикм.- це групи прикметн.,які виділяються за здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи.

Якісні пр..-позначають властивості предметів, що випливають з іх безпосереднього пізнання,оцінок, індивідуального або суб’єктивного сприйняття тощо.(яскравий, солодкий, духмяний, приємний)

Відносні – виражають незмінну щодо ступення вияву ознаи предмета як властивість, що випливає з його зв’язків або відношень з ін. предметами, явищами, процесами чи ознаками позамовної дійсності (залізний, тематичний, подільський, польовий)

Присвійні п. – означають індивідуальну належність предметів людині чи тварині, від назв яких вони й утворюються: брат-братів, Василь- Василева сорочка.

Відносно-якісні п.-семантично пов’язані з переходом відносних прик. У якісні, що виникає у словосполученнях прикметника з імен. Іншого лексичного ряду (золотф руки, кришталева совість, шовкова трава)

Присвійно-відносні пр.- становлять групу прик. Семантика яких ускладнена поєднанням в одній лексемі посесивної й відносної ознак. Значення належності, закладене у узміст похідного прикметника, підсилюється певною мірою опорним іменником, що його супроводжує ад’єктив, який відтворює посесивно відносну ознаку (журналістська етика, батьківська наука, кроляче хутро)

Присвійно-якісні п.-походять від присв.-відносних п., які набувають якісних значень і вживаються переносно (заяча душа, вовчий апетит)