2. Визначення сили м’язів становим динамометром.

Становий динамометр для вимірювання сили м’язів – розгиначів тулуба (розгиначів спини та м’язів кінцівок) складається з металевого овального кільця, що виконує роль пружини, шкали із стрілкою (в центрі кільця), рукоятки для рук і площадки під ноги, з’єднаних ланцюгом і гачком із центральним кільцем.

Досліджуваний стає ногами на площадку динамометра і, тримаючись за рукоятку, встановлену на рівні колін, тягне її вверх (ноги повинні бути прямими). Записати результати, зробити висновки.

3. Визначення витривалості м’язів кисті. Досліджуваний у положенні стоячи відводить витягнуту руку з динамометром вбік під прямим кутом до тулуба. Вільна рука опущена і розслаблена. По сигналу експериментатора треба двічі виконати максимальне зусилля на динамометрі. Силу м’язів оцінюють за кращим результатом. Потім досліджуваний виконує 10-кратні зусилля з частотою 1 раз у 5 с. Результати записують і визначають рівень працездатності м’язів за формулою:

де: Р – рівень працездатності;

f₁, f₂, f₃ і т. д. – показники динамометра при окремих м’язових зусиллях;

п – кількість спроб.

Показник зниження працездатності м’язів визначають за формулою:

де: S – показник зниження працездатності м’язів;

f₁ – величина початкового м’язового зусилля;

f_min – мінімальна величина зусилля;

f_max – максимальна величина зусилля.

Оформити протокол. Обчислити і записати силу, рівень працездатності та показник зниження працездатності м’язів за результатами 10-кратних зусиль. Накреслити графік, який виявить характер зниження працездатності м’язів: на осі абсцис відкласти порядкові номери зусиль, на осі ординат – показники динамометра при кожному зусиллі. Порівняйте результати кількох досліджуваних. Порівняйте результати визначення сили і витривалості м’язів з даними, що отримані при виконанні п. 1. Чи є різниця? Зробіть висновки.

Контрольні запитання:

1. Чим характеризується витривалість м’язів?

2. Які фактори впливають на витривалість?

Лабораторна робота 8 Ергографія. Феномен „активного відпочинку” за і.М.Сеченовим

Мета і завдання. Визначити залежність швидкості розвитку втоми м’язів у людини від ритму подразнення і величини навантаження.

Матеріали та обладнання: ергограф ручний, секундомір, метроном, гирі масою 0,5; 1,0; 2,0; 5,0 кг, кімограф, циркуль, лінійка, папір.

Питання для теоретичної підготовки.

1. Стомлення та втома. Теорії стомлення.

2. Адаптаційно-трофічна роль вегетативної нервової системи і стомлення.

3. Відновлення працездатності стомленого м’яза.

4. Профілактика стомлення.

5. Активний відпочинок.

6. Тренованість.

Хід роботи.

1. Визначення залежності швидкості розвитку стомлення від частоти подразнення (рухів). Руку досліджуваного фіксують у ергографі. Надівають петлю ергографа на вказівний палець. На гачок ергографа підвішують вагу 1,5 кг, пускають у хід метроном (60 ударів за 1 хв.) і горизонтальний кімограф (мала швидкість), на якому записують ергограму. Досліджуваний з максимальною силою піднімає вагу при кожному ударі метронома. Відмічають за секундоміром час розвитку стомлення від тої миті, коли амплітуда зубців ергограми почне зменшуватися, до миті, коли досліджуваний не зможе підняти пальцем вагу (відмова від роботи). Аналізують ергограму.

Після 5-хвилинного відпочинку повторюють дослід, збільшивши частоту ударів метронома до 100 за 1 хв. Відмічають час розвитку стомлення.

Порівняйте ергограми, час розвитку стомлення (рис. 13).

2. Визначення залежності швидкості розвитку стомлення від навантаження. За участю іншого досліджуваного записати ергограму при навантаженні 1,5 кг і частоті подразнення 100 ударів метронома за 1 хв. Після 5-хвилинної перерви записати ергограму при навантаженні 3 кг і такій самій частоті подразнення.

Порівняти час настання стомлення і характер ергограм. Обчислити роботу (у джоулях) за формулою A=Ph, де Р – маса ваги, кг; h – сумарна висота підйому, см, обчислена за ергограмою (підсумовують висоту всіх підйомів). Визначити тривалість роботи при різному навантаженні. Характеристики роботи записати в таблицю (для переводу у джоулі величину роботи у кілограмах на сантиметр множать на коефіцієнт 9,807).

Частота подразнення

Маса навантаження, кг

Сумарна висота підйому ваги, см

Робота, Дж

Тривалість роботи, хв

3. Феномен „активного відпочинку” за І.М.Сєченовим. Роботу виконувати правою рукою на ергографі за умов, указаних у п. 1. Під час 5-хвилинного відпочинку правої руки лівою піднімати і опускати вагу (1–2 кг), потім знову записати ергограму правої руки. Порівняти час настання стомлення після 5-хвилинного відпочинку (п. 1) та після активного відпочинку.

Записати ергограму при роботі лівою рукою за умов, указаних у п. 1. Відмітити час настання явних ознак стомлення – майже повна відмова від роботи. У цю мить дати команду досліджуваному: не припиняючи роботи лівою рукою, правою активно стискувати пальці в кулак у ритмі ударів метронома.

Відмітити час настання стомлення (воно настає пізніше).

Оформити протокол досліду. Зарисувати ергограми. Зробити висновки.

Контрольні запитання:

1. Яка залежність між навантаженням і роботою?

2. У чому полягає правило середніх навантажень?

3. Яке значення для зниження стомлення має активний відпочинок?