Лабораторна робота 39 Електрокардіографія

Реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) провадиться за допомогою електрокардіографа. Його основні частини: підсилювач електричних потенціалів, реєструючий пристрій, перемикач відведень.

На електрокардіограмі (рис. 29) розрізняють зубці Р, Q, R, S, Т, з яких Р, R, Т спрямовані вверх від ізоелектричної лінії (позитивні), а зубці Q і S – униз (негативні). Розрізняють також інтервали Р–Q; Q–Т; S–T; R–R i комплекси QRS і QRST.

Мета і завдання. Провести реєстрацію та аналіз електрокардіограми людини.

Матеріали та обладнання: електрокардіограф, електроди, 10%-й розчин хлориду натрію, марлеві салфетки, кушетка.

Питання для теоретичної підготовки

1. Електрокардіографія, її принципи.

2. Електрокардіографічні відведення.

3. Характеристика електрокардіограми.

4. Які властивості серця відображає ЕКГ?

Хід роботи

Ввімкнути прилад і при нульовому положенні перемикача відведень дати прогрітися 10–15 хв. Відрегулювати підсилення так, щоб калібрувальному сигналу в 1 мВ відповідало відхилення плечика на 1 см.

Запропонувати досліджуваному лягти і максимально розслабитися. Підготувати його до дослідження. Для цього передпліччя та гомілки звільнити від одягу й обробити ефіром. Марлеві бинти змочити фізіологічним розчином, підкласти під відвідні електроди, а їх закріпити на руках і ногах гумовим бинтом або затискачами. Підключити до відвідних електродів проводку.

Зареєструвати ЕКГ в трьох стандартних відведеннях у положеннях досліджуваного стоячи, лежачи, сидячи.

Після цього досліджуваний робить 8–10 присідань; реєструють ЕКГ в трьох стандартних відведеннях у лежачому положенні.

Після відпочинку досліджуваного в лежачому положенні реєструють ЕКГ у трьох відведеннях при затримці дихання на видиху, на вдиху, при глибокому диханні.

Зробити аналіз одержаних кривих: визначити амплітуду і тривалість зубців ЕКГ, тривалість інтервалів. Дослідити залежність змін форми кривих ЕКГ від положення тіла досліджуваного, фізичного навантаження, затримки дихання.

При аналізі ЕКГ визначається:

1. Правильність серцевого ритму. Оскільки в нормі водієм ритму є синусовий вузол і збудження передсердь передує збудженню шлуночків, зубець Р повинен мати місце перед шлуночковим комплексом. Тривалість інтервалів R–R має бути однаковою; у нормі зустрічаються незначні коливання, які не перебільшують 0,1 с. Більш виражені відмінності у тривалості інтервалів R–R, свідчать про порушення серцевого ритму.

2. Частота серцевого ритму. Для цього слід визначити тривалість одного серцевого циклу (інтервал R–R) і обчислити, скільки таких циклів уміститься в одній хвилині. Наприклад, якщо один серцевий цикл продовжується 0,8 с, то у хвилині таких циклів буде 60:0,8=75.

3. Вольтаж ЕКГ. Вимірюють амплітуду зубців R у стандартних відведеннях. У нормі вона становить 5–15 мм. Якщо амплітуда найвищого зубця R у стандартних відведеннях не перевищує 5 мм, або сума амплітуд цих зубців в усіх трьох відведеннях менша 15 мм, то вольтаж ЕКГ вважається зниженим.

4. Провадиться вимірювання тривалості та величини окремих елементів ЕКГ: зубця Р, інтервалу P–Q, комплексів QRS, QRST. Вимірювання провадять у тому стандартному відведенні, де зубці виражені найкраще (звичайно у II). Крім того, визначають напрям зубців Р і Т, які можуть бути і позитивні, і негативні; завважують зазубленість, розщеплення зубців ЕКГ, появу додаткових зубців. Ретельно аналізують форму шлуночкового комплексу в усіх відведеннях. Відзначають ізоелектричність інтервалу S–Т (табл. 4).

Таблиця 4