Тестові завдання

1. Мертвий простір – це:

а) простір повітряних шляхів, який не бере участь у газообміні;

б) простір повітряних шляхів, який бере участь у газообміні;

в) правильної відповіді немає.

2. Дифузія – це:

а) рух суміші газів по градієнту загального тиску;

б) рух окремого газу внаслідок різниці його парціального тиску;

в) правильної відповіді немає.

3. В якій частині дихальних шляхів нагрівається повітря:

а) в легенях; б) в гортані;

в) в носових пазухах; г) в бронхах.

4. Дихальний центр розташований у:

а) у мозочку; б) довгастому мозку;

в) повздовжньому мозку; г) у великому мозку.

5. Голосові зв’язки під час розмови:

а) розходяться; б) набрякають;

в) звужуються; г) щільно прилягають одна до одної.

6. У людини, яка щойно займалась фізичною культурою, життєва ємність легень:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) не змінюється.

7. В якому органі дихального процесу відбувається газообмін :

а) трохеї;

б) бронхи;

в) легені;

г) гортань.

8. Для яких організмів властиве шкірне дихання:

а) птахи; б) комахи;

в) риби; г) рептилії;

д) поліхети.

9. Кількість кисню, що може окислити 100 мл крові при повному насичені гемоглобіном – це:

а) загальна ємкість легень;

б) киснева ємкість крові;

в) гіпоксія.

10. Як називається структурна одиниця легенів:

а) альвеола;

б) нефрон;

в) ацулус;

г) бронх.

Література Основна

1. Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С.: 382-407.

2. Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С.: 593 – 639.

7. Посібник з нормальної фізіології, за ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – С.: 199-211.

3. Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии, М.: Высшая школа, 1986. – С.: 84-88.

Додаткова

4. Агаджанян Н.А. Организм и газовая среда обитания. – М.: Медицина, 1972. – 235 с.

5. Бреслав И.С., Глебовский В.Д. Регуляция дыхания. – Л.: Наука, 1981. – 280 с.

6. Начала физиологии, под ред. А.Д. Ноздрачева. – С.-Пб., 2001. – С.: 780-826.

7. Панасюк Є.М., Корзик Л.С., Федорів Я.М. Фізіологія і патологія дихальної системи. – Львів: Світ, 1999. – 216 с.

8. Физиология дыхания, под ред. Л.Л. Шика. – Л.: Наука, 1973. – 351 с.

9. Физиология человека в 3 т., под ред. Р. Шмидта, Г. Тевса. – М.: Мир, 1996. – Т. 2. – С.: 626-641.

10. Физиология человека в 2 т., под ред. В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько. – М.: Медицина, 1997. – Т. 1. – С.: 401-430.

11. Филимонов В.И. Нормальная физиология. – Запорожье, 1995. – С.: 164-186.

Змістовий модуль: Загальна характеристика та функції системи травлення. Обмін речовин і енергія. Основні поняття

Травлення – складний фізіологічний процес механічної та хімічної переробки їжі та всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.

Поживні речовини – речовини, що слугують джерелом енергії для організму (якщо вони розщеплюються з утворенням з’єднань, менш багатих на енергію) та виконують пластичну функцію (використовуються для синтезу секретів та компонентів структур). Це білки, жири, вуглеводи, а також мінеральні речовини та вітаміни.

Таблиця 6

Загальний склад травних соків

Назва	Секреторний орган	Об’єм за добу	рH	Основні складові
Слина	Слинні залози	500 –2000мл	5,8-7,36	Орг.: білки,ам.кислоти, муцин, калікреїн; Неорг.: хлориди, фосфати, солі Na, K Ферменти: α-амілаза, мальтаза, лізоцим.
Шлунко-вий сік	Залози шлунку	2 –3л	0,9-1,8	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСОˉ, Н+,НС1(0,4-0,5%); Орг.: муцин. Ферменти: пепсин, гастриксин, внутрішній фактор, ліпаза, лізоцим, желатиназа.
Панкреа-тичний сік	Підшлункова залоза	1,2-2л	7,8-8,4	Орг.: Білки, вуглеводи… Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСОˉ, Н+, Са²+, Mg²+, Zn²+, фосфати, сульфати. Ферменти: ендопептидази, трипсин, хімотрипсин, еластаза, екзопептидази, карбоксипептидази, амінопептидази, α-амілаза, липаза, фосфоліпаза, холестеролаза, рибонуклеаза.
Сік тонкого кишечника	Залози у стінках тонкого кишечника	До 2,5л	7,2-8,6	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСОˉ, Са²+; Орг.: солі жовчних кислот. Ферменти: сахараза, лактаза, ентерокіназа, ліпаза, фосфоліпаза, пептидази.
Сік товстого кишечника	Секреторні клітини у стінках товстого кишечника	270-1550мл	8,5-9	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСОˉ, Са²+; Ферменти: пептидази, ліпаза, амілаза, нуклеази.

Енергетична цінність (фізіологічна теплота згорання) – кількість енергії, що звільнюється при розщепленні 1 г речовини (жири-38,9 кДж/г; білки-17,2 кДж/г; вуглеводи-17,2 кДж/г).

Етапи засвоєння поживних речовин – механічна обробка, хімічна обробка (порожнисте травлення, мембранне травлення, всмоктування).

Функції травного тракту – секреторна, моторно-евакуаторна (перистальтика), всмоктування, екскреторна, інкреторна, захисна, рецепторна, участь у гемопоезі.

Типи травлення – аутолітичне, сімбіонтне, власне (внутрішньоклітинне, зовнішньо клітинне, мембранне).

Регуляція функцій системи травлення – місцевий, центральний, а також, так званий гангліонарний (проміжний) рівні.

Місцевий рівень регуляції – 1. Ентеральна або метасимпатична НС - комплекс взаємопов’язаних мікрогангліїв у стінках ШКТ, що складається із Ауербахового (міжм’язового) сплетіння та Мейснерового (підм’язового) сплетіння. Регулює моторну та секреторну функції; 2. Дифузна ендокринна система ШКТ – ендокринні клітини у епітелії слизової оболонки ШКТ та підшлункової залози, що виробляють гастроінтерстинальні гормони. Регуляторний вплив здійснює ендокринним та паракринним шляхами.

Проміжний рівень регуляції – здійснює зв’язок між центральним та місцевими рівнями за допомогою еферентних волокон симпатичної та парасимпатичної НС.

Центральний рівень регуляції – ряд структур ЦНС (переважно спиного мозку та стовбура), що утворюють травний центр, який координує діяльність ШКТ та визначає травну поведінку.

Перистальтика ШКТ – зміни конфігурації стінок травного тракту, пов’зані із скороченням та розслабленням їх м’язів. Розрізняють пропульсивну та непропульсивну моторику, ритмічну сегментацію та тонічні скорочення.