Теоретичні питання до контрольної роботи з фізіології збудливих структур

1. Cучасні уявлення про будову та функції мембран. Активний та пасивний транспорт. Канали та насоси.

2. Мембранний потенціал спокою, механізми походження, його параметри. Фізіологічна роль.

3. Потенціал дії, його електрогенез і параметри. Фізіологічна роль. Тривалість, амплітуда потенціалу дії нервового волокна.

4. Дія постійного струму на збудливі тканини. Фізичний і фізіологічний електротон.

5. Катодична депресія. Акомодація тканин.

6. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.

7. Зміни збудливості клітини під час розвитку одиночного потенціалу дії.

8. Залежність мембранного потенціалу від дії різної сили та тривалості постійного струму:

   1. при дії катоду, що по силі складає 40%, 60% порогової величини;

   2. при дії катоду порогової та надпорогової сили.

9. Механізми проведення збудження нервовими волокнами.

10. Закономірності проведення збудження нервовими волокнами.

11. Механізм передачі збудження через нервово-м’язовий синапс.

12. Спряження збудження та скорочення.

13. Механізм м’язового скорочення.

14. Види м’язових скорочень. Одиночне м’язове скорочення.

15. Тетанус. Види, умови утворення. Вчення М.Є. Введенського про оптимум і песимум частоти та сили подразнення.

16. Лабільність.

17. Корисний час. Хронаксія. Клінічне значення. Сила та робота м’язів. Поняття про працездатність.

Основні схеми, які повинні уміти малювати та пояснювати студенти:

1. Схеми розвитку в часі мембранного потенціалу спокою і потенціалу дії.

2. Схема, що ілюструє як змінюється значення мембранного потенціалу спокою в разі деполяризації і гіперполяризації клітинної мембрани.

3. Схема змін збудливості клітин під час розвитку потенціалу дії.

4. Схема, що пояснює механізми змін збудливості клітин під час дії на них різних чинників.

5. Схема, що пояснює значення сили електричного подразнення для виникнення в клітині потенціалу дії.

6. Схема, що пояснює механізм проведення потенціалу дії безмієліновим нервовим і м’язовим волокнами.

7. Схема, що пояснює особливості механізму проведення потенціалу дії мієліновим нервовим волокном.

8. Схема, що пояснює будову нервово-м’язового синапсу та механізми проведення через нього збудження;

9. Схеми одиночного й тетанічного скорочень.

10. Схема, що пояснює механізми м’язового скорочення.

11. Схеми дослідів Гальвані, Альдіні, Маттеучі.

Тестові завдання

1. Скелетні м’язи характеризуються властивостями:

а) збудливістю;

б) провідністю;

в) скоротливістю;

г) регуляцією;

д) автоматією.

2. Скелетні м’язи людини і хребетних тварин позбавлені:

а) провідності, регуляції;

б) автоматії;

в) збудливості і автоматії;

г) регуляції.

3. Збудливість м’язових волокон нижча:

4. а) ніж епітельальних;

5. б) ніж нервових;

6. в) ніж червоних м’язів;

7. Здатність м’язових волокон змінювати свою довжину або напруження під час збудження м’язів:

8. а) провідністю;

9. б) скоротливістю;

10. в) регуляцією;

11. г) збудливістю.

12. Безпосереднє подразнення струмом м’яза називається:

13. а) непрямим;

14. б) прямим;

15. в) ізотонічним;

16. г) ізометричним;

17. д) поодиноким.

18. Непрямим подразненням є:

19. а) безпосереднє подразненням струмом;

20. б) подразнення струмом рухового нерва, що супроводжується скороченням м’язів;

21. в) реєстрація скорочення м’яза;

22. г) режим скоротливої діяльності м’яза.

23. Реєстрація скорочення м’яза називається:

24. а) кардіографією;

25. б) пневмотохометрією;

26. в) міографією;

27. г) ізотонією.

28. Режим скоротливої діяльності м’яза це:

29. а) ізотонічний;

30. б) ізометричний;

31. в) латентний період;

32. г) тетанічне скорочення.

33. Ізометричний режим називають:

34. а) коли м’яз нездатний підняти великий вантаж або обидва його кінці закріплені нерухомо, він не вкорочується, а тільки розвиває внутрішню напругу;

35. б) коли м’яз вільно піднімає невеликий вантаж, він вкорочується і не змінює внутрішню напругу;

36. в) коли поодинокий імпульс супроводжується поодиноким скороченням.

37. Ізотонічний режим називають:

38. а) коли м’яз нездатний підняти великий вантаж або обидва його кінці закріплені нерухомо, він не вкорочується, а тільки розвиває внутрішню напругу;

39. б) коли м’яз вільно піднімає невеликий вантаж, він вкорочується і не змінює внутрішню напругу;

40. в) коли поодинокий імпульс супроводжується поодиноким скороченням.

41. Пряме або непряме подразнення м’яза супроводжується поодиноким імпульсом:

42. а) вкороченням;

43. б) розслабленням;

44. в) поодиноким скороченням;

45. г) потенціалом дії.

46. Розрізняють 2 фази поодинокого скорочення:

47. а) вкорочення і латентний період;

48. б) розслаблення і латентний період;

49. в) вкорочення і розслаблення;

50. г) ізотонічну і ізометричну.

51. Тривале скорочення м’яза у відповідь на його ритмічне подразнення частотою більш 10 імп./с називається:

52. а) подразненням;

53. б) скороченням;

54. в) розслабленням;

55. г) суперпозицією;

56. д) де тонусом.

57. Розрізняють види тетонусу:

58. а) зубчатий;

59. б) гладкий;

60. в) прямий;

61. г) непрямий.

62. Втомою називають:

63. а) тимчасове зниження працездатності клітин, органів або цілісного організму, яке настає у результаті роботи і зникає після відпочинку;

64. б) тимчасове збільшення працездатності клітин, органів, організму;

65. в) зниження працездатності ізольованого м’яза.

66. Для дослідження втоми м’язів людини застосовують:

67. а) термометр;

68. б) динамометр;

69. в) ергографи;

70. г) кімографи;

71. д) міографи.

72. У спокої без виконання рухів м’язи не повністю розслаблені і зберігають деяке напруження, яке називають:

73. а) тетанусом;

74. б) скороченням;

75. в) тонусом;

76. г) нексусами.

77. Клітини гладеньких м’язів зв’язані:

78. а) нексусами;

79. б) димосомами;

80. в) синопсами;

81. г) відростками.

82. Скорочення з гладеньких м’язів кишечнику підсилює:

83. а) нерадреналін;

84. б) ацетилхолін;

85. в) гістолін;

86. г) серотонін.

87. Скорочення з гладеньких м’язів кишечнику гальмується:

88. а) нерадреналін;

89. б) ацетилхолін;

90. в) гістолін;

91. г) серотонін.