Показники нормальної електрокардіограми

Зубці та інтервали	Тривалість	Напруга (висота)
		мВ	мм
Зубець Р	0,05–0,10	0,05–0,25	0,5–2,5
Інтервали P–Q	0,11–0,18	ізоелектричний
Зубець Q	0,03	0–0,3	0–3,0
Комплекс QRS	0,06–0,10
Зубець R		0,6–1,6	6–16
Інтервал S–T	залежить від частоти	ізоелектричний
Зубець T	0,12–0,16	0,25–0,6	2,5–6,0
Інтервал Q–T	0,35–0,37	ізоелектричний
Інтервал R–R	залежить від частоти

5. Тривалість комплексу QRST (інтервалу Q–Т) залежить від частоти серцевих скорочень. Чим частіше серцевий ритм, тим коротший цей інтервал. Належна величина обчислюється за формулою: , де К – константа, що дорівнює для чоловіків 0,37, для жінок – 0,39; Р – тривалість одного серцевого циклу (інтервал R–R) в секундах.

Контрольні запитання:

1. На чому заснована електрокардіографія?

2. Який порядок проведення аналізу ЕКГ?

Лабораторна робота 40 Функціональні проби серцево-судинної системи

Функціональні проби дають змогу характеризувати стан серцево-судинної системи людини за умов фізичного навантаження, визначати ступінь тренованості, виявляти приховані форми недостатності серцево-судинної системи, резервні можливості серця.

Мета і завдання. Засвоїти методику оцінки функціонального стану серцево-судинної системи (функціональні проби) людини.

Матеріали та обладнання: сфігмоманометр, фонендоскоп, секундомір, кушетка.

Питання для теоретичної підготовки.

1. Вплив фізичних та хімічних факторів на стан серцево-судинної системи, на величину артеріального тиску.

2. Фізіологічна гіпертрофія серцевого м’яза, механізм її розвитку.

3. Систематичний та хвилинний об’єм.

Хід роботи.

1. Ортостатшна проба Мартіна (використовується для визначення реакції серцево-судинної системи на перехід із горизонтального положення у вертикальне).

У досліджуваного вимірюють артеріальний тиск і частоту пульсу в лежачому положенні. Потім він встає, і знову провадять ці самі дослідження у положенні стоячи. У здорових людей пульс у положенні стоячи частішає на 5–10 ударів/хв, максимальний кров’яний тиск не змінюється або підвищується на 2–5 одиниць (мм.рт.ст.). При несприятливій реакції частота пульсу збільшується більш, ніж на 10 ударів/хв, кров’яний тиск може знижуватися.

2. Проба з фізичним навантаженням. Досліджуваний підраховує пульс, потім виконує 20 присідань за 30 с і знову підраховує пульс. У здорових людей пульс частішає не більш, ніж на 30% від вихідної величини і повертається до неї не пізніше, ніж через 3 хв.

3. Диференційована функціональна проба (за Н.А. Шалковим) дає можливість строго індивідуалізувати величину фізичного навантаження. У досліджуваного в лежачому положенні вимірюють артеріальний тиск і частоту пульсу. Потім він встає і виконує певне фізичне навантаження. Одразу ж визначають ті самі показники (врахування гострого впливу фізичного навантаження), потім повторюють вимірювання через 3, 5, 10 хв. (врахування відновленого періоду). При сприятливій реакції пульс частішає не більш, як на 30% порівняно з вихідним періодом, максимальний тиск підвищується помірно, мінімальний або не змінюється, або трохи знижується. Ці показники повертаються до вихідних через 3–5 хв.

При несприятливій реакції з’являється задишка, значно частішає пульс, знижується максимальний тиск, подовжується відновний період.

Оформити протокол досліду. На підставі одержаних результатів зробити оцінку функціонального стану серцево-судинної системи досліджуваного. Зробити висновки.

Контрольне завдання.

1. Проби, які застосовуються для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи людини. Їхнє практичне значення.