Змістовий модуль: Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних систем
Основні поняття
Ендокринні залози – секреторні органи, що не мають вивідних протоків, а продукти секреції виводяться безпосередньо у кров.
Паракринні органи (клітини) – не мають вивідних протоків, але продукти секреції не виводяться безпосередньо у кров, а шляхом дифузії через мембрану впливають на сусідні клітини.
Гормони – продукти внутрішньої секреції, тобто хімічні речовини, які виробляються спеціалізованими залозами(або клітинами), виділяються у кров та розповсюджуються по організму. Слугують хімічними носіями інформації, здійснюючи специфічний вплив на органи-мішені. По природі гормони можуть бути ліпідними, білковими та пептидними, стереоїдними.
Тип дії гормонів – метаболічний, морфогенетичний, кінетичний (пусковий), корегуючий.
Властивості гормонів – специфічність, дистантний характер дії, висока біологічна активність.
Механізми дії гормонів – взаємодія з рецепторами плазматичної мембрани, взаємодія з рецепторами ядра клітини.
Регуляція дії ендокринних органів – а) прямий вплив субстратів крові на клітини залози; б) нервова; в) гуморальна; г) нейрогуморальна.
Таблиця 3
Фактори гуморальної регуляції
Справжні гормони
Тканинні гормони
Метаболітичні фактори
Результат секреції спеціфічних клітин ендокринних залоз
Гормони гіпофіза, епіфіза, гипоталамуса підшлункової залози, наднирників, щітоподібної залози, паращитоподібних та стат. залоз
Результат секреції спеціфічних клітин у різних тканинах та органах
Лібертини, статіни, нейропепт. гіпоталамуса (рілізінг-фактори), компоненти ренін-ангіо. с-ми, гормони ШКТ
Результат секреції неспеціфічних клітин у різних тканинах та органах
Простогландии, енкефаліни, гістамін, серотонін, тощо
Власне метаболіти (продукти, що утворюються в усіх клітинах організму)
Молочна кислота, ПВК, СО
,
аденозин, тощо
Продукти, що утворюються в клітинах організму у результаті хімічних порушеннь при напруженому метаболізмі
Вільні радикали, тощо
Лабораторна робота 27
Вплив гормону середньої долі гіпофіза на пігментні клітини жаби
У проміжній (середній) долі гіпофіза утворюється інтермедин, або меланоцитостимулюючий гормон, який впливає на пігментні клітини нижчих хребетних. Під його впливом відбувається рівномірний розподіл пігменту по цитоплазмі меланофорних (пігментних) клітин, що спричинює потемніння шкіри тварини.
Мета і завдання. Спостереження дії інтермедину на забарвлення шкіри жаби.
Матеріали та обладнання: препарувальний набір, дощечка, мікроскоп, скляна банка, білий папір, пітуїтрин, шприц з ін’єкційною голкою.
Об’єкт дослідження: жаба.
Питання для теоретичної підготовки.
Фізіологічна дія гормонів гіпофіза.
Регуляція виділення їх.
Хід роботи.
Для досліду беруть зелених жаб середнього розміру. Двох жаб кладуть у скляну банку, ставлять її під розсіяним світлом (для створення білого фону під неї підкладають білий папір, ним же обкладають задню і бокові стінки). Жаби на білому фоні світліють.
До введення пітуїтрину розглядають у бінокуляр (збільшення близько 60) меланофорні клітини плавальної перетинки задньої ноги жаби, які при доброму освітленні стискаються і набирають вигляду великих чорних точок. Потім одній з жаб у черевну порожнину вводять 0,2 мл розчину пітуїтрину (1 мл містить 1,5–3,0 ОД), вона починає темнішати вже через 20 хв. після ін’єкції, у меланофорних клітин з’являються маленькі відростки; через 40–50 хв після ін’єкції вони значно збільшуються; тепер уже добре видно загальне потемніння жаби.
Оформити протокол, записати результати, зробити висновки.
Контрольне запитання.
Чим пояснюється потемніння жаби під впливом введеного пітуїтрину?
Самостійна робота
Тема 1. Гуморальна регуляція, її фактори, механізми дії гормонів на клітини-мішені, регуляція секреції гормонів
Теоретичні питання:
Фактори гуморальної регуляції, їх характеристика та класифікація.
Контур гуморальної регуляції, роль зворотного зв’язку в регуляції.
Взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції.
Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, ендокринні клітини, їх гормони.
Методи дослідження функцій залоз внутрішньої секреції: анатомо-клінічні та експериментальні.
Властивості й функціональне значення гормонів.
Основні механізми дії гормонів. Рецептори мембран та внутрішньоклітинні рецептори, G-протеїни, вторинні посередники, їх роль.
Регуляція секреції гормонів.
Гіпоталамо-гіпофізарна система. Нейросекрети гіпоталамуса, роль ліберинів і статинів. Функціональний зв’язок гіпоталамуса з гіпофізом.
Тема 2. Роль гормонів у регуляції процесів психічного, фізичного розвитку, лінійного росту тіла
Теоретичні питання:
Аденогіпофіз, його гормони, їх впливи.
Гормони проміжної частки гіпофіза.
Роль соматотропного гормону (СТГ) у забезпеченні процесів росту та розвитку, соматомедіни: інсуліноподібний фактор росту I (ІФР-I), інсуліноподібний фактор росту II (ІФР-II). Контур регуляції секреції СТГ, циркадні ритми. Метаболічні впливи СТГ.
Щитоподібна залоза, її гормони (йодтироніни). Механізми дії йодтиронінів на клітини-мішені, вплив на стан психічних функцій, процеси росту та розвитку, метаболічні процеси, стан вісцеральних систем. Контур регуляції секреції тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3).
Роль інших гормонів, що впливають на процеси нормального росту (інсулін, стероїдні гормони гонад, кортизол).
Епіфіз, його гормони, їх функції.
Функції гормону підгрудинної залози.