- •Генетика з біометрією
- •Передмова
- •Мета і завдання дисципліни
- •Структура змісту навчальної дисципліни та розподіл навчального часу
- •Розрахунок балів для дисципліни “Генетика з біометрією” за пропорційною системою
- •Розрахунок кількості балів за модулями
- •Структура курсу за кмсонп для дисципліни «Генетика з біометрією»
- •Лабораторна робота №1
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1. Добовий надій молока у корів української чорно-рябої молочної породи, кг
- •2. Варіаційний ряд добового надою молока
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання Для розрахунку біометричних показників використовуємо дані завдання №1 (див. Лаб. Роб. №1).
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3
- •Розв’язання:
- •Контрольні питання:
- •Лабораторна робота №4
- •Методика виконання типового завдання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №5
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1. Вибіркова сукупність для розрахунку
- •2. Форма кореляційної гратки з рознесенням пар та допоміжними розрахунковими даними
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №6
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1.Форма запису для розрахунку коефіцієнта кореляції між вмістом жиру і білка
- •2. Форма запису для розрахунку коефіцієнта кореляції для багатозначних варіант
- •3. Форма запису для розрахунку r між живою масою (х) та висотою в холці (у) свиноматок (3)
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №7
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1. Кореляційні гратки частоти захворювання на лейкоз матерів (х) та їх дочок (у)
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №9
- •Рангової кореляції (rs)”
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1. Розрахунок коефіцієнта рангової кореляції між агресивністю поведінки та забарвленням волосяного покриву у норок
- •2. Приклад розрахунку rsміж масою лівої камери серця та довжиною ядер у м’язах серця
- •Контрольні запитання
- •У випадках, коли відомі батьки, але немає даних про її продуктивність, h2 визначається на основі коефіцієнта кореляції між продуктивністю повних братів або сестер (повних сибсів) за формулою:
- •Методика виконання типового завдання
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №11
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №12
- •Теоретичні положення
- •Методика виконання типового завдання
- •1.Форма запису розрахунку х2 при порівнянні груп
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №13
- •Теоретичні положення
- •1. Вплив біостимулятора на життєздатність поросят
- •2. Дисперсійний аналіз рівномірного однофакторного комплексу для малих вибірок
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №14
- •Методика виконання типового завдання
- •1. Вплив щільності посадки молодняка курей на приріст живої маси
- •2. Дисперсійний аналіз однофакторного нерівномірного комплексу для великих вибірок
- •Контрольні запитання
- •Тестові завдання по розділу “Біометрія”
- •15. В яких випадках обчислюють коефіцієнт кореляції?
- •77. Який вчений запропонував термін «Генетика»?
- •Список літератури
- •Для нотаток
Лабораторна робота №13
Тема: “Дисперсійний аналіз однофакторного рівномірного комплексу для малих вибірок”
Мета заняття: освоїти метод дисперсійного аналізу для практичного використання при вирішенні селекційних завдань.
Теоретичні положення
Розвиток та формування ознак у тварин залежить від цілого ряду як генетичних, так і паратипових факторів, які діють на організм з різною силою і незалежно один від одного, а інколи навіть у різних напрямах. Ці фактори можуть викликати мінливість величини ознаки в сторону збільшення або зменшення. Ступінь і напрямок впливу різних факторів неоднакові. В зв’язку з цим важливо встановити частку впливу окремих факторів на мінливість результативної ознаки (енергія росту, надій молока, кількість цукру в крові тощо). Для цього використовується дисперсійний аналіз, який розроблений англійським математиком і біологом Р.Фішером і опублікований у 1925 році.
Опрацьовуючи дослідний матеріал дисперсійним методом, можна отримати математичне вираження і визначити величину мінливості, яка обумовлена дією врахованих в досліді факторів, і мінливість залишкову, яка виникла під впливом всіх інших, не врахованих в досліді, факторів. В цьому полягає перша і найбільш важлива властивість дисперсійного аналізу.
Дисперсійний аналіз – це математичний метод Р. Фішера, за допомогою якого можна встановити частку впливу окремих факторів на ступінь мінливості результативної ознаки.
Дисперсія (С) – це варіювання або мінливість ознаки під впливом різних факторів. Розрізняють загальну дисперсію (Су), яка складається з дисперсій факторіальної (Сх) та залишкової або випадкової (Сz), тобто Су=Сх+Сz.
Якщо мінливість ознаки виникає під впливом декількох врахованих факторів, то факторіальна дисперсія (Сх) може бути розкладена на дисперсії кожного фактора (СА, СВ, СС).
Для вивчення сили дії або впливу фактора на величину результативної ознаки будують спеціальну розрахункову таблицю, яку називають дисперсійним комплексом.
У залежності від кількості факторів, дія яких вивчається, дисперсійні комплекси можуть бути однофакторними, двофакторними або багатофакторними. Фактор, дія якого вивчається залежно від ступеня його інтенсивності, розкладається на ряд класів, які називають градаціями. Якщо у всіх градаціях фактора однакова кількість варіант (дат), то такий комплекс називають рівномірним, а при різному числі варіант у градаціях - нерівномірним.
Складаючи дисперсійний комплекс, необхідно дотримуватись того, що досліджувані фактори повинні бути некорелюючими між собою. Для малочисельних та багаточисельних вибірок техніка побудови та розрахунку дисперсійного комплексу має свої особливості.
Методика виконання типового завдання
Приклад.Необхідно вивчити дію різних доз біостимулятора на життєздатність поросят (визначається за приростом живої маси в кілограмах за період досліду). Для цього сформовано 5 груп по 5 голів у групі, на яких випробовувались різні дози препарату (табл. 1).
На основі результатів дослідження будуємо дисперсійний комплекс (табл. 2), який має таку структуру: об'єм комплексу N = 25, число градацій - r = 5, число варіант у градації n = 5.