У випадках, коли відомі батьки, але немає даних про її продуктивність, h2 визначається на основі коефіцієнта кореляції між продуктивністю повних братів або сестер (повних сибсів) за формулою:

h²=2r_С/С.

Використовуючи дисперсійний аналіз h² визначають відношенням факторіальної генетичної дисперсії (С_х) до загальної фенотипової (С_у):

Зустрічаються інші методи обчислення h², які усувають одержання його абсурдних показників:

,

де Д – дочки (середні показники нащадків, одержаних від кращих і гірших тварин стада);

М – матері (середні показники матерів кращих і гірших).

Успадковуваність схильності до хвороб або для альтернативних ознак оцінюють завдяки кореляційному аналізу, використовуючи кореляційні чотирипільні гратки, за формулою:

h²=2r.

Коефіцієнт успадковуваності може виражатися в частках одиниці (від 0 до 1) або у відсотках (від 0 до 100). Ступінь успадковуваності ознаки може бути високим (h²≥0,6), середнім (h²=0,4-0,5) і низьким (h²<0,4).

Величина h²залежить від таких факторів:

1. Природи ознаки. Наприклад, h²- вмісту жиру в молоці корів становить 0,6, надою молока 0,3, а плодючості 0,2.

2. Генетичної різноманітності популяції, стада тварин. При високій генетичній різноманітності величина h²висока, а при зниженні (застосування тривалого інбридингу) вона знижується.

3. Рівня годівлі, умов утримання, сезону, віку тварин.

За величиною h²судять про ефективність різних методів селекції. Відбір ефективний тоді, колиh²високий і малоефективний, якщоh²низький.

За допомогою h²можна, з деяким наближенням розрахувати на яку, в середньому, величину відбудеться збільшення продуктивності в наступному поколінні завдяки відбору. Це залежить відh²продуктивних якостей і показників відібраної для відтворення групи стада (племінного ядра).

Різниця між середньою продуктивністю тварин відібраних для одержання від них ремонтного молодняку (плем’ядра) та середньою продуктивністю популяції або стада до відбору, називається селекційним диференціалом.Його розраховують за формулою:

Sd = плем’ядра - стада (до відбору).

Чим більший h² іSd, тим вищі можливості селекції на покращання ознаки.

Коефіцієнт ефективності селекції SEпоказує наскільки може змінитися ознака при відповідній організації техніки добору за одне покоління, і визначається за формулою:

SE=Sd∙h²

При необхідності розраховують коефіцієнт ефективності селекції не за покоління, а за рік, використовуючи формулу:

SE=(Sd∙h²): і,

де і– генеративний інтервал (в роках).

В товарних господарствах генеративний інтервал в середньому дорівнює: скотарство – 4 роки, свинарство – 2, вівчарство, козівництво – 3, конярство – 5-6, птахівництво – 1 рік.

Методика виконання типового завдання

Визначити коефіцієнт успадковуваності, селекційний диференціал та ефективність селекції згідно такої умови.

В господарстві розводять худобу червоної степової породи. Стадо корів нараховує 200 голів. Середній надій на корову становить 2500 кг молока за лактацію. Проте, в стаді є корови з досить високими надоями 4500-5000 кг молока, але є і низькопродуктивні – 1300-1500 кг молока. Мета селекції – відібрати для подальшого відтворення стада молодняк від кращих за надоями корів і тим самим поліпшити стадо в цілому за цією ознакою. Для цього кращих тварин (25-35%) виділяють у племінне ядро (=4000), а низькопродуктивних корів вибраковують.

Генеративний інтервал зміни поколінь (і) становитиме 4 роки. Між надоями матерів і їх дочок встановлено кореляцію, яка дорівнює 0,2.

1.Визначаємо коефіцієнт успадковуваності надою:

h²=2r h² =2∙0,2=0,4

Отже, встановлено, що коефіцієнт успадковуваності надою – середній.

2. Розраховуємо селекційний диференціал:

Sd = плем’ядра - стада

Sd =4000-2500=1500 (кг).

3.Ефективність селекції за рік становитиме:

SE=(Sd∙h²): іSЕ =.

4. За зміну покоління, тобто повного оновлення стада кращими тваринами, приріст надою становитиме:

SЕ=1500∙0,4=600 (кг).

Висновок: встановлено, що коефіцієнт успадковуваності надою – середній, надій змінитися при відповідній організації техніки добору за одне покоління на 600 кг, за рік – 150 кг.