27.К.Маркс про відчуження і сутність комунізму

Учення про відчуження. К. Маркс уважав, що кожен спосіб виробництва обумовлює процес життя взагалі, основне виробниче відношення, а також, зокрема, форму відчуження. Почавши з аналізу поняття відчуження, Маркс хотів зрозуміти процес становлення, розвитку і подолання відчуження. Досягнення такого розуміння припускало відповідь щонайменше на три принципових питання: «Що таке приватна власність? Чому вона повинна бути знищена? У чому полягає знищення приватної власності?». Наступна наукова праця його була підпорядкована і цій меті.

У первісному суспільстві основне виробниче відношення – особиста власність. Вона ж і виступає як фактор відчуження. Рабовласницький лад визнає примус на основі визначеної регламентації, яку можна розглядати і як правову норму, що передбачає за певні дії покарання. У такий спосіб стає можливим підтримувати контроль над величезними багатоплемінними, багатомовними імперіями, забезпечується розвиток торгівлі.

Феодальний спосіб виробництва характеризується появою у системі відносин між людьми і соціальними групами права. На відміну від “закону” у рабовласницькому суспільстві, тут право припускає й обов'язки, індивідуальну свободу, взаємні зобов'язання. Основним виробничим відношенням феодального способу виробництва стає право у формі відносин васалітету, тобто станової залежності. Відчуження стає усе більш складним і витонченим, обставленим безліччю застережень-обмежень.

Капіталістичний спосіб виробництва гранично універсальний. Основне його виробниче відношення – капітал. Капітал – відношення, яке саме відтворюється, капітал здатний відтворювати саме себе. Тому капітал і виступає як історично вища форма відчуження.

Вивчення особливостей розвитку капіталізму посприяло Марксові зробити важливі висновки. Стало зрозумілим, що відчужена праця є безпосередньою причиною приватної власності. Тому з падінням однієї сторони повинна впасти й інша. Також відчужена праця є причиною виникнення заробітної плати. Для розуміння підходу Маркса до сутності відчуженої праці, треба враховувати ще одну немаловажну обставину. В «Економічно-філософських рукописах 1844 року» він повсюдно досліджує реалії капіталізму, в якому саме поняття приватна власність характеризує капіталістичну форму власності. Зрозумівши це, можна зрозуміти, чому Маркс упевнено говорить про неможливість змінити що-небудь у суспільстві лише зміною заробітної плати. Звідси і різка критика К.Марксом своїх опонентів, які наполегливо волали про рівність заробітної плати. Звільнення суспільства від існуючої форми приватної власності, і сполученого з ним економічного насильства, Маркс бачить у політичній формі емансипації робітників, яка необхідно призведе до загальнолюдської емансипації. Весь пафос цієї ранньої роботи спрямований на критику сучасного йому капіталізму, який привів до хвилі революційних потрясінь середини XIX століття.

Таким чином, К.Маркс, розглядаючи комунізм як початок позитивного скасування буржуазної приватної власності; а згодом і приватної власності в інших формах; а згодом і остаточних форм відчуження, був поза сумніву правий як учений і геніальний мислитель. Адже по зрілій думці Маркса, людині належить повернутися до самої себе, переборовши всі ті ступіні відчуження, які нею ж самою і створені, і про які мова йшла вище. Щоправда, Маркс розглядав лише перший крок, який веде у майбутнє – комунізм. Так, він не міг знати подробиць подальшого руху людства, але він все-таки вказав нам, що людство буде рухатись уперед через наступні посткомуністичні способи виробництва. А скільки тут буде історично значимих кроків, і які вони будуть за своєю сутністю – це уже справа наукового передбачення майбутніх мислителів.