64.Сутність суспільного прогресу та його критерії.Проблема майбуття і

Ідея суспільного прогресу складалась поступово, "пробиваючи" собі дорогу та утверджуючись у суспільній думці. Ці знання постійно змінювались і збагачувались соціальним досвідом. Нині вважається, що прогрес - це форма розвитку, яка характеризується спрямованістю, переходом від нижчого до вищого, від менш досконалого до все більш досконалого. Зворотний процес розвитку називається регресом. Ідея суспільного прогресу виходить із того, що людство невпинно рухається вперед, ускладнюється у своєму розвитку, набуваючи якісно нових форм

Оригінальну теорію прогресу сформулював Ж.-А.Кондорсе. Для нього прогрес, перш за все, був удосконаленням людського розуму та його здібностей Він стверджував, що від епохи до епохи прослідковується розвиток людських здібностей, умінь, навичок, який розгл ним "як картина прогресу людсько розуму".

Найглибше тлумачення суспільного прогресу в той час дав Г. Гегель. Розвиток суспільства він розглядав як діалектичне співвідношення прогресу й регресу, як діалектичну єдність і боротьбу протилежностей. При цьому, визначальним вважав тенденцію прогресу, а суспільне життя, діяльність розглядав як один із моментів саморозвитку абсолютної ідеї. "Розвиток, - зазначав він, - є рухом вперед від недосконалого до більш досконалого...", але цей процес "в той же час включає в себе свою власну протилежність", тобто регрес. Гегель вважав прогрес закономірним і необхідним явищем суспільного життя. Всесвітня історія розглядалася ним як прогрес в усвідомленні свободи, який ми повинні "пізнати у його необхідності".

65.Техніка і науково-технічний прогрес

Техніка – це система штучних органів діяльності суспільства. У техніці опредмечено велику кількість навичок, умінь і знань про закономірності природи. Техніка складає важливу частину продуктивних сил суспільства, ілюструючи рівень, досягнутий людством в освоєнні природи. Сучасна техніка розрізняється в залежності від області її застосування: промислова, науково-дослідна, транспортна і комунікаційна, військова, медична, управлінська і т.д.

Середина ХIX ст. – цечас першої промислової революції. У 1844 році з'явився телеграф, у 1846 році – ротаційний типографський верстат, у 1867 році – друкарська машинка і динаміт, у 1876 році – двигун внутрішнього згоряння і телефон. Зміни у виробничо-технічній і побутовій сферах, які відбулися в ХХ столітті, ще більше вражають, починаючи з першого аероплана в 1903 році і аж до розгортання світової павутини Internet’a.

Науково-технічна революція(НТР) – це друга промислова революція, яка збіглася в часі з другою науковою революцією, і вона як явище зв'язана у середині ХХ ст. з автоматизацією виробництва, досягненнями науки в області теорії автоматичного управління процесами і механізмами, системами телекомунікації, розвитком обчислювальної техніки, мікроелектроніки, біотехнології. Широко використовували промислові роботи, нові біохімічні технології, атомну енергетику. Цінність наукового знання надзвичайно зросла.

НТР стимулювала принципову перебудову продуктивних сил суспільства, підвищення рівня технічної грамотності працівників, зміну всього способу життя людини. Прискорився ритм життя людей, змінилися форми спілкування, людство зіткнулося з глобальними проблемами.