89.Релігійне вчення буддизму

Віровчення буддизму. Звичайно, віровчення буддизму спиралося на попередні релігії, адже Індія мала давні релігійні традиції, які на початку І тисячоліття були письмово зафіксовані у вигляді Вед. Ведична релігія вже набула рис, що були характерні для більш пізніх релігій, в тому числі і для буддизму. До них можна віднести уявлення про реінкарнацію, перевтілення душі після смерті тіла, вчення про карму - долю, закон, якому підвладне все, що існує. Ведична релігія освячувала кастові суспільства, виправдовуючи соціальну несправедливість вченням про карму та тим, що причиною нещасть людини є її гріхи у попередніх перевтіленнях, а можливість поліпшити своє перевтілення мають лише жерці-брахмани. Ведична релігія була породжена родоплемінним устроєм і не відповідала вимогам нового рабовласницького суспільства, що склалося в Індії в VI-V ст. н.е.

Буддизм тісно пов'язаний не тільки з ведичною релігією і брахманізмом, що В чому ж полягає віровчення буддизму? Суттю його є так звані "чотири великі істин":

1) життя є страждання. Страждання є універсальною властивістю людини, воно охоплює всі сторони й етапи ЇЇ життя: народжен, старість, хвороби, смерть, намагання володіти багатством, втрата цього багатства - все це призводить до страждання;

2) причиною страждань є бажання, прихильність людини до життя і задоволення своїх чуттєвих бажань;

3) є шлях подолання страждання, їх можна подолати ще за теперішнього життя.

4) шлях спасіння - це благородний шлях наближення до нірвани. Шлях життя є шлях страждання, вчить Гаутама. Н

90.Ісус Христос – Месія

Ісус Христос — Боголюдина. Центральною постаттю християнства є Ісус Христос історичність існування якого сучасні дослідження не запе­речують. Згідно з християнським ученням Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп'яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід'ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.

Тож Ісус для християн не просто достовірна історична особа, що народилася у Віфлеємі (місто у давній Іудеї, нині м. Бейт-Лахм) у 4 р. до н. є. Він Боголюдина, місія якої — вказати шлях до Бога. Ісус описав цей шлях трьома словами: «Бог є любов». Ісус не вимагав жодних ритуалів чи форм літургії, не будував храмів. Він обмеж лише Господньою молитвою, зміст якої вміщує в собі все, що можна сказ про стосу з Богом.

91.Біблія – основна книга християн: структура та зміст

Біблія — збірка давніх ідеологічних, історичних та літературних пам´яток, що вважаються "святим" письмом у послідовників численних течій християнства. Вона складається із двох основних частин — Старого та Нового завітів. Перша найдавніша частина Біблії — Старий завіт — визнається також в іудаїзмі.

Старий завіт займає 4/5 усього тексту Біблії і відомий у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі і написаний давньоєврейською. Він складається з 39 книг об´єднаних в 3 великі групи: П´ятикнижжя, Пророки, Писання. Головним є П´ятикнижжя (Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону). Тут Йдеться про створення Богом світу і людини, гріхопадіння Адама і Єви, всесвітній потоп, про завіт, який нібито заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладена у відомих десяти заповідях. Старий завіт, перекладений на грецьку мову (Септуагінта), містить 50книт. До них ставлення християн різне: протестанти визнають~39 книг, а православні — додані 11 книг вважають неканонічними, католики — 11 книг визнають другоканонічними.

Загалом історія створення старозавітної частини Біблії обіймає період у кілька століть (з IX ст. по 60-і рр. II ст. до н.е.)У Новий завіт, що сформувався протягом І—II ст. нашої ери, богослови відібрали^ книг, текст яких абсолютно єдиний для всіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Івана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. Поділ .Біблії на вірші відбувається лише в XV ст. Спочатку рабин Натан у 1448 р. Відомо, що всі книги Біблії поділяються на канонічні, неканонічні і апокрифи.