70.Поняття цінності.Цінність орієнтації в культурі

У філософії розглядається в якості цінності - свобода, добро, істина, - для окремої людини може і не представляти інтересу. У свою чергу, конкретні предмети, які цінні для індивіда, у філософському сенсі не є "цінністю". Поняття цінність порівнянно з поняттям суті людини, яка не завжди співпадає з індивідуальним людським існуванням.

Філософське розуміння цінності припускає наступні її особливості. Цінність і поняття "Суть людини" - поняття одинпорядкові; усвідомленість цінність; воплощенность цінності в людському житті в тій або іншій формі; противопоставленность цінності як належного, ідеалу реальності ("сущому"); включеність цінності в целеполагающую і оценочнуюдеятельность людину. Поняття цінності неможливо розкрити, не звертаючись до поняття оцінки - співвідношення реальних явищ з цінністю, і до поняття мети - проекту досягнення цінності. Цілі, що формуються на основі цінності, - це завжди масштабні, смысложизненные цілі. Цінність як координати людського світу сприяють його стійкості, організовують цілеспрямовану людську діяльність. У відомому сенсі цінність - це "граничні цілі" людини і суспільства, вони виступають критерієм оцінки будь-якого культурного феномену. Культура і є міра воплощенности цінності в нашому житті. Риккерт виділяє шість областей цінності. Ін. усього, це наука - благо, в якому виявляє себе спрямованість до реалізації цінності в майбутньому (прагнення до істини). Друга область цінність - мистецтво, сфера споглядальних цінностей сьогодення. Третя область - містика (буддизм, пантеїстичні навчання) - сфера застосування споглядальних цінностей вічності. У четвертій сфері - соціально-етичній - проявляють себе дієві блага, що є одночасно благами майбутнього. П'ята сфера - сфера дії особистих життєвих благ сьогодення. Шоста сфера - релігія "благ дієвості" і абсолютного звершення - теїзм, релігія бога - особи, підвищення особистого життя в усьому її об'ємі. Місце філософії в цій системі - проміжне, вона "посередині м.нескінченною цілісністю і досконалою частковою, м.благами майбутнього і благами сьогодення".

30. філософська думка в Україні 14-17 стУ XIV—XVI ст. філософіюУкраїниоригінально представляли єресі. Філософськіідеїєретиківпроявлялися у світогляднійоцінцідіяльностіцерковноїієрархії, ченців. Єретикипропагуваликритичнеставлення до окремихправославнихдогматів, церковнихобрядів, розвивали думку про свободу волі, умовоюреалізаціїякої вони вважалипоширенняосвіти. Всуперечфілософськимідеямєретиківвикористовувалась схоластична філософія. Розвитку схоластики протидіялигуманістичніідеї, які почали поширюватись в Україні в XVI ст. До ранніхукраїнськихгуманістів належали ЮрійДрогобич (1450—1494), Павло Русин(1470—1517) із Кросна, Лукаш із Нового Міста, СтаніславОріховський (1513—1566) та інші.

Ю.Дрогобич у своїхпоглядах на людину, світ, історіюзвеличував силу знання та людськогорозуму. Вінвважав, щолюдиназдатнапізнатисвіт, і цяздатністьзумовлюєтьсянаявністю в природінепохитнихзаконів. Ю.Дрогобич твердив, щоісторія не є реалізацією наперед визначеногоБожогопромислу, а постаєлюдською драмою в дії, де головне місценалежитьприродним силам безвідносно до велінь Бога.

Філософіяукраїнськихгуманістів мала яскравовираженіриси антропоцентризму. Так, С.Оріховський, навідмінувідтомістської точки зору, вважав, щокожналюдинамаєсамодостатнюцінність, і віднеїсамоїзалежить, чи стане вона гідноювисокогопризначення, чиперетвориться на тварину. Однією з основнихчеснотлюдинивінвважавсамопізнання, щодопомагаєлюдинідосягнутивнутрішнього, духовного оновлення, морального вдосконалення. Шлях до безсмертногожиття треба торувати, живучирозважно, чесно й побожно на землі.

Важливу роль у розвиткуфілософськоїкультуриУкраїнивідігралаОстрозькаакадемія — перша українська школа вищого типу. В Острозькійакадеміївивчалисім так званихвільних наук, викладалистарослов'янську, грецьку та латинськумови. Філософія як окремадисципліна в Острозькійакадеміїще не значилась, але читався курс логіки, яка називаласьтодідіалектикою. Але викладаннявільних наук (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, фізика й астрономія) мало узагальнюючий, філософський характер.

У кінці XVI і на початку XVII ст. в Україні та Білорусівиникали і розвивалисьрелігійнонаціональніорганізації православного населенняміст — братства. Братства буливиразникаминаціонального протесту українського і білоруськогонародівпротиполітикинаціонального і релігійногопригнобленняукраїнців і білорусів з боку польськошляхетськихправлячихкіл та католицької церкви.

Виступаючипротинаступу католицизму, братчикипрагнулиподолатийоготимідейним арсеналом, котрийбувнаявний у православному богослов'ї та в попереднійукраїнськійкультурнійтрадиції. Але для цієї традиціїще не властивебуловиділенняфілософії в окрему форму суспільноїсвідомості.  ВизначнийдіячЛьвівської, а потім і КиївськоїбратськихшкілІсайяКопинський у своємутворі «Алфавітдуховний» досліджує з філософської точки зору проблему людини.