80.Ранні національні релігії: загальна характеристика

Ранні національні релігії - це такі релігійш вірування, що охоплювали своїм впливом верхні й середні шари населення у межах однієї національної держави. До ранніх національних релігій відносять усі релігії, які в літературі позначають за допомогою префіксів "старо-", "давньо-": староєгипетську, староіндійську, старогрецьку, староперсидську, староримську та інші.

Історичним підгрунтям виникнення та існування ранніх національних релігій був рабовласницький лад. Ці релігії існували в умовах, коли була можливість тримати найбільш пригнічені шари суспільства (рабів) у покорі завдяки лише грубому насильству. Зазначимо такі основні риси ранніх національних релігій.

Релігії Стародавнього Єпшту. Наприкінці IV тис. до ;н. е. невеликі племінні, державні утворення в долині річки Ніл - номи - об'єднуються під владою єдиного царя - фараона. Так виникла Стародавня єгипетська держава, яка нараховувала ЗО династій

Релігії народів Дворіччя. Цивілізація народів Дворіччя сформувалась приблизно в середині IV тис. до н. е. Вона знала різні царства, що розквітали і занепадали, різні династії і столиці - Шумер, Аккад, Ур, Ларс і, нарешті, Вавилон та Ассирію.

В шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїстичний характер. Пантеон антропоморфних богів очолював бог неба Ан. Величне небо, що оточувало людину з усіх боків, сприймалося як щось священне, яке потребувало вільного, зумовленого бажаннями власної душі, підпорядкування.

Релігія Стародавньої Індії. Залишки культури Мо-хенджо-Даро у басейні ріки Інд засвідчують, що у цю епоху були культи первісного тотемізму. Люди поклонялися зооморфним істотам, існував культ дерев. Після вторгнення у середині II тис. до н. е. на старо-давньоіндійські землі арійських племен розпочинається інтенсивний розвиток нових суспільних відносин. В цей час утворюються касти. Релігійні уявлення стародавніх індійців дістали назву ведичних - від книг Вед (санскр. - "знання"). Стародавні ведичні вірування, брахманізм та індуїзм, що виникли пізніше, вважають Веди "священними" книгами. Початок їх створення сягає у період після вторгнення до країни арійських племен. Протягом наступних десяти століть усна ведична традиція видозмінюється і поповнюється. ЗаписВеди були лише в першій полов І тис. до н. е.

81.Давньослов’янська релігія

На ранніх ступенях гром. розвитку у стародавніх слов'ян не було єдиної релігії; родоплемінні культи об'єднувалися в процесі формування слав, народностей. У своєму розвитку релігія та міфологія стародавніх слов'ян проходили ступені тотемізму, анімізму тощо. Для реліг. вірувань слов'ян характерно уявлення про природу як світ живих істот - духів, яких шанували; слов'яни вірили та поклонялися лесовикам (лісовиком, полесунам, полудницам), водяним і берегыням (пізніше - русалкам), полевикам, упырям (вампірів) і ін. демонам. Вони одухотворяли гори і каміння, гаї та дерева (гол. чин. дуби, у чехів - липи), тварин (гол. чин. ведмедя, вепра, туру, коня), вірили в своє сверхъестеств. спорідненість з тотемами, що породжувало віру в прийняття тотемом человеч. образу (личини) і перетворення людей на звірів (перевертні, вовкулаки, у поляків - vilkolaki). Обожнювання земних сил поєднувалося з обожнюванням сил небесних. Слов'яни вірили, що космич. і атмосферними явищами, від яких залежала їх доля як землеробів, керують божества. У слов'янській міфології божеством небесного світу був Сварог, сином якого вважався Сварожич - вогонь; місцевими варіантами бога Сонця були Триглав - творець неба, землі і води у поморян,