24.Антропологічний матеріалізм і атеїзм л.Фейєрбаха

Людвіг Фейєрбах .Його філософія остаточно повертає філософську класику до проблеми людини, її сутності, відчуження й свободи. Центром філософії стає морально-етична та антропологічна проблематика.Людина є невід’ємною частиною природи. Саме з погляду матеріалізму Фейєрбах намагався переосмислити традиційне для класичної філософії поняття суб’єкта. Суб’єктом у нього виступає не просто розумна істота, а цілісна людина як вища природна істота в єдності її тілесних і родових якостей.

Особливу увагу Фейєрбах приділив критичному аналізу релігії. Атеїзм для нього був безпосередньо пов’язаний з моральною та політичною вимогою звільнення людських сил й оновлення умов життя, які зробили б людину господарем природи, а відношення людей — колективістськими. Причиною виникнення релігії філософ уважав почуття залежності, безсилля, страху перед природними силами. Людське безсилля й породжує богів.

25.Матеріалізм і діалектика і філософії к.Маркса та ф.Енгельса

Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) - творці і творці діалектико-матеріалістичної філософії. Ця філософія логічно виходить з головного філософського відкриття Маркса - матеріалістичного розуміння історії (історичного матеріалізму) і діалектичного матеріалізму, що розробляється Енгельсом.

Долаючи ідеалізм гегелівської філософії і споглядально-метафізичний характер фейєрбахівської філософії, Маркс і Енгельс успадкували раціональний зміст їх навчань - діалектикові Гегеля і матеріалізм Фейєрбаха. Порвавши з ідеалізмом Гегеля, вони зберегли і розвинули у своєму вченні його діалектику як теорію розвитку і діалектичний метод пізнання, що спирається на аналіз і узгодження протиріч (теза - антитезис - синтез).

Суть своїх філософських переконань Маркс якнайповніше і в той же час в концентрованій формі виклав в Передмові до книги "До критики політичної економії" (1859 г). Свідомість - не пасивне віддзеркалення світу, а його могутній творчий перетворювач.

26.Матеріалістичне розуміння історії в соціальній філософії марксизму

Карл Маркс (1818-1883) - засновник наукового комунізму, діалектичного і історичного матеріалізму і наукової політичної економії.

Осн. тези: 1) в основу світогляду кладуться не релігійно-містичні або ідеалістичні, а виводи сучасного природознавства; 2) М. відкрито визнав свій зв'язок з інтересами певного класу - пролетаріату; 3) як наслідок ставиться принципово нове завдання - не обмежуватися поясненням світу, а вибрати методологію його перетворення, в першу чергу - перетворення суспільства на основі свідомої рев. діяльності; 4) звідси центр Ф. досліджень переноситься з області чистого пізнання і абстрактних людських відносин, а також з області абстрактних міркувань про загальний устрій світу на область практики; 5) це призводить до того, що мат-зм уперше поширюється на розуміння громадського життя; 6) нарешті саме пізнання і мислення були зрозумілі по іншому. Мислення стало розглядатися не як продукт розвитку природи, але як результат складної історичної суспільно-трудової діяльності, тобто практики.

Осн. принцип: антогонизм між виробничими силами і виробничими стосунками - рушійна сила в переході від однієї до іншої общественно-эк. формації (історично певний тип суспільства, що представляють особливий ступінь його розвитку). Тісно пов'язаний з ач. Історія розглядається об'єктивно, поза особою. Для цього: громадське буття і свідомість. Про - матеріальне відношення людей до дкр. світу, передусім до природи, в процесі пр-ва мат. благ, і ті стосунки, в к-рые вступають люди між собою в процесі пр-ва. ОС - усвідомлення суспільством самого себе, свого ОБ'а і дкр. дійсності. б визначає З, зворотне взагалі кажучи невірно.