12.Сутність і основні принципи філософії Платона

Найвидатнішим з безпосеред учнів Сократа був Платон (427-347 рр. до н. е.). Він походив з афінського аристократичного роду. Справжнє його ім'я - АристоклПлатон був засновником філософської школи, відомої під назвою Академія. Діалектика Платона Головним методом пізнання Платон називає діалектику, яку він визначає як пізнання самих сутностей речей. У діалозі "Держава" співрозмовники приходять до висновку, що займається діалектикою лише той, хто, "робить спробу міркувати, він, минувши відчуття, за допомогою одного лише розуму, спрямовується до сутності будь-якого предмета і не відступає, поки за допомогою самого мислення не спіткає сутності блага

Вчення про ідеї Вчення про ідеї – центральний елемент філософії Платона. Він трактував ідеї як певні божественні сутності. Вони – вічні, незмінні, вони не залежать від умов простору й часу. Теорія пізнання Теорія пізнання Платона будується як теорія пригадування, керівним початком при цьому виступає розум або розумна частина душі. Про душу Приймаючи ідею безсмертя душі й розуміючи, що в такому випадку смерть забирає в людини все, крім душі, Платон приводить нас до думки про те, що головною турботою людини в житті має бути турбота про душу.

Ідеальна держава Теорія ідеальної держави найповніше викладена в “Державі” й розвинута в “Законах”. Істинне політичне мистецтво є мистецтво спасіння й виховання душі, а тому Платон висуває тезу про співпадіння істинної філософії з істинною політикою. Тільки якщо політик стає філософом (або навпаки), можна побудувати справжню державу, що ґрунтується на вищій цінності Правди й Блага. Побуд Місто-Державу означає пізнати до кінця людину й її місце в універсум

13.Філософія Арістотеля,її вплив на подальший розвиток філософії і

Аристо́тель— давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.Арістотель народився в місті Стагіра.

Критика Арістотелем теорії ідей Платона.Філософське вчення Арістотеля значною мірою склалося на грунті його критики теоріїї ідей Платона. Поняття – це не тільки гносеологічні та логічні образи речей, а буттєві сутності. Вони не залежать від змінного чуттєвого існування речей. Отже поняття існують самі по собі, самобутно і безумовно. Вони є вічними і незмінними.Арістотель погоджується з Платоном, що поняття є засобами пізнання сутності речей, але категоричне не погоджується, що вони безумовно не залежать від речей.

Арістотелівський вплив Саме на логіці Арістотеля базуються усі логічні розробки середньовічної філософії, саме вона послужила величезну службу теології 14.Особливості філософії у Стародавньому Римі.

У III ст. до н. е. античний світ вступає в період поступово зростаючої кризи. Хронологічно це збігається з добою, так званого еллінізму.

Істотні зміни намічаються в змісті традиційної філо¬софської парадигми античного суспільства. Йдеться про те, що цілісне, предметно-речове бачення світу ніби «подвоюється» поряд зі звичним предметним світом речей мов¬би виростає новий — духовно-ідеальний «внутрішній», «індивідний» Епікур (341—270 до н. е.) у 306 р. до н. е. заснував в Афінах філософську школу. Універсальний порядок буття і в елліністичну епоху, так само як і в класичну, продовжує панувати над людиною. Другою серед елліністичних шкіл філософії був стоїцизм. Засновником цієї школи був грецький філософ Зенон. Представниками стоїцизму були Клеанф, Крісіпп, Посідоній, римські філософи Сенека (І ст. н.е.),. Як і епікурейці, стоїки вбачали основне завдання філософії у побудові етики, що спирається на фізику і на вчення про пізнання — логіку.Природа — це комбінація чотирьох стихій: вогню, повітря, води і землі.

Засновником скептицизму був Піррон (360-270 рр. до н.е). Скептицизм для Піррона — не тільки теоретична позиція, але й спосіб життя. В центрі уваги Піррона — щастя. Для його досягнення потрібно відповісти на три питання:Що є те, що нас оточує? Як ми повинні до нього відноситись? Яку вигоду ми отримуємо від цього відношення?

Останнім впливовим напрямком античної філософії був неоплатонізм, представники якого — Плотін, Порфирій, Ямвлік, Прокл — у III—V ст. — запропонували оригінальну інтерпретацію платонізму.Згідно з Плотіним, ієрархія буття світу постає так, що на вершині знаходиться Єдине, яке неоплатоніки тлумачать як потойбічне, понадрозумне і навіть понад буттєве першоначало всього сущого, яке непізнаванне людським розумом і може бути сприйняте людиною лише в містичному екстазі.