40.Дух як філософська категорія.Філософські способи трактування

Дух - сукупність і осереддя усіх функцій свідомості, що виникають як віддзеркалення дійсності, але сконцентрованих в єдиній індивідуальності, як знаряддя свідомої орієнтації насправді для дії на неї і врешті-решт для її перероблення. Перші уявлення про дух з'явилися в первісному суспільс. Предмети і явища природи сприймалися людиною як живі і одушевлені сили - духи (чи душі), які чи то прямо тотожні з речами, чи то відділяються від них в тій чи іншій мірі

Для позначення поняття духу греки користувалися термінами, що виражають поступовий відхід від ранніх уявлень про загальну натхненність навколишніх речей і світу. Головним з цих термінів є нус, який буквально означає "розум" (у Платона і Арістотеля). Нус (розум) теж являється перводвигателем космосу, адекватно мислить сам себе, виливаючись своїми енергіями в темну і безформну матерію, сам будучи "формою форм" і "мисленням мислення" .

В цілому в історії розвитку поняття "духу" у філософії нового часу і в сучасній філософії можна виділити такі крайні точки зору (що виходять з того, що первинно в розвитку природи і суспільства) :

 матеріалізм(Фохт, Молешотт, Бюхнер), що перебільшував чуттєві відчуття, так що нічого не залишалося, окрім фізичної матерії, з якої дух з'являвся на зразок якогось фізичного ж витікання або випару;

 спіритуалізм (від латів. spiritus - дух), що перебільшував або людські представлення (Гербарт), або волю або афекти (Шопенгауэр, Вундт), або інстинкти (Фрейд), область людської психіки (Бергсон), або несвідоме (Э. Гартман) або підсвідоме, або особу як деяку субстанцію (Лотце, Л. Лопатин) - усе це було аналогами поняттю "дух", первинному, такому, що стояв на початку усього.

Поняття "духу" у філософії іноді зближувалося з поняттям "душі", але їх розподіл відбувався найчастіше на тій основі, що дух - це інтелектуальний, розумний початок (розум, свідомість), а душа - психологічний, чуттєвий, емоційний початок. "Дух" також розглядався як вища частина "душі" (у Арістотеля разом з "раціональною, розумною душею", є і такі її частини, як "тваринна душа" - чуттєва, емоційна і "рослинна душа" - природні інстинкти, потреби - голод, статевий інстинкт). У християнській філософії виділяли дух (розум), душу (почуття, психіка) і тіло (матерія) - універсальні частини як людини, так і природи (світу).

Основне положення ідеалізму: дух, свідомість - первинні, а матерія, реальність - вторинні. Останні є похідними від перших. Розуміння духовного начала в ідеалізмі було різним: ідея, Бог, світова воля, світовий розум, свідомість, мислення. Історія розвитку ідеалізму виділяє різні його форми. Перш за все, це об'єктивний ідеалізм (Платон, Арістотель, Гегель, Шопенгауер, Гартман).

41.Сучасна наука про структуру й властивості матерії

три основних види матерії : речовина, антиречовина і поле. Відомі електромагнітні, гравітаційні, електронні, мезони і ін поляУсі зазначені види матерії діалектично взаємопов'язані між собою. Ілюстрацією цього є відкриття в 1922 р. Луї де Бройль двоїстого характеру елементарних частинок, які в одних умовах виявляють свою корпускулярну природу, а в інших хвильові якості.

структурні рівні матерії:1. Елементарні частинки і поля.2. Атомно-молекулярний рівень.3. Всі макротела, рідини і гази.4. Космічні об'єкти: галактики,

зоряні асоціації, туманності тощо5. Біологічний рівень, живу природу.6. Соціальний рівень - суспільство.

Кожен структурний рівень матерії у своєму русі, розвитку підпорядковується своїм специфічним законам. Так наприклад, на першому структурному рівні властивості елементарних частинок і полів описуються законами квантової фізики, які носять імовірнісний, статистичний характер. Свої закони діють в живій природо-де. За особливими законами функціонує людське суспільство. Є ціла низка законів, що діють на всіх структурних рівнях матерії (закони діалектики, закон всесвітнього тяжіння і ін), що є одним із свідчень нерозривному взаємозв'язку всіх цих рівнів.

можна виділити три різних сфери матерії: неживу, живу і соціально-організовану - суспільство. Вище ми розглядали ці сфери в іншій площині. Справа в тому, що будь-яка класифікація відносна, а тому в залежності від потреб пізнання можна давати найрізноманітнішу класифікацію рівнів, сфер і т. д., що відображають складну, багатогранну структуру матерії.