1.Філософія, її предмет і функціїСлово "філософія" походить від грецького "філо" - любов і"софія" - мудрість і звичайно трактується як любов до мудрості.

Предмет філософії. Наприкінці 18 ст. німецький філософ І. Кант окреслив предмет філософії такими запитаннями: що я можу знати? Що я повинен робити? Чого я смію сподіватись?Для того щоб вiдповiсти на цi запитання, мало знати, що таке світ i що таке людина. Тому фiлософiя вивчає не тiльки сутність речей, cвimy, людини сам спoci6 їхнього iснування. Предметом філософiї є загальнi, граничнi засади людського мислення, пiзнання, буття людини у свiтi. Функції: -світоглядна, пов´язана передусім із системним абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу; -загальнометодологічна, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань, її координації та інтеграції; - пізнавальна -прогностична функція, яка розкриває загальні тенденції розвитку людини і світу; - критична з її принципом «піддавай усе сумніву» , - соціальна функція, завдяки якій соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнати змін; -гуманістична; - освітня функція, пов´язана з впливом філософії на свідомість людей.

2.Світогляд,його специфіка,основні функції та історичні типи

Світогляд. Історичні типи світогляду. Свiтогляд - це сма уявлень людини про світ, мiсце людини у cвіті, вiднош людини до свiтy та до самої себе. типи світогляду: 1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокремлює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому.. 2.Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. 3. Мистецький свiтогляд дає суб'єктивний образ свiтy, в якому художник досягає rapмонії зi cвітом тому навіть сучасне художне бачення свiту близьке до мiфологiч 4.Релiгiйний свiтог чiтко подiляє світ та люд, прир та надприр, земне та потойбiчне. 5. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту.

Функції світогляду:Вписати людину у світ;Надати життєвих орієнтирів;

Окреслити дійсність у людських уявленнях;

3.Онтологія – вчення про буття. Основні поняття і напрями

Проблема буття – одна з перших проблем, які намаг розв’язати філософія.

Вчення про буття називається онтологією (з грец. Ontos – суще, logos – поняття, розум). В історії філософії проблему буття вперше порушили елеати. Парменід, який вважав буття основою світу, дійшов парадоксального висновку: що існує тільки буття, а небуття не існує Платон вважав, що справжнє буття - це світ ідей, які є істинними і незмінни. Геракліт уважав, що буття існує в єдності з небутт

Три основні концепції буття: - матеріалістична, яка ототожнює буття з матеріал сущим; - ідеалістична, що ототожнює буття з мисленням- некласична, що протист буття як процесуальність, мінливість

4.Гносеологія – вчення про пізнання. Основні поняття і напрями

Гносеологія – це філософське вчення про пізнання світу, або теорія пізнання. Гносеологія акцентує увагу на основних ступінях процесу пізнання і на їхньому взаємозв'язку, досліджує питання про відношення результатів пізнання до пізнаваної реальності. Суб'єкт пізнання для філософії – це окрема людина, група людей, або навіть усе людство. Об'єкт пізнання – це предмет, явище, фрагмент матеріального чи духовного світу, на який спрямовано пізнавальну діяльність суб'єкта. У гносеології співіснують два підходи до пізнання об’єкта: сенсуалізм і раціоналізм.

5.Філософська методологія.Метафізика,релятивізм,діалектика.

Методологія – це система висхідних принципів, що визначають найбільш узагальнені засоби підходу до аналізу й оцінки явищ. Ці принципи характеризують відношення до речей і явищ, виходячи зі специфіки розуміння пізнавальної і практичної діяльності. Методологія як загальна концепція розвитку може бути представлена в трьох основних формах: релятивізм, метафізика, діалектика. Релятивізм – це методологія розуміння, пояснення і передбачення, прихильники якої у всьому сущому вбачають відносність, абсолютну змінюваність, плинність.

Метафізика значного розвитку досягла у XVII-XVIII ст., коли відбувався інтенсивний процес накопичення природничо-наукових знань, і це пізнання відбувалося шляхом розчленовування цілого на частини. Пізнання, по необхідності, було частковим, а тому не доходило до сутності явища.

Діалектика усі речі і явища розглядає як такі, що розвиваються згідно з своїми внутр законами, а також і в зв'язку з іншими, зовнішн стосовно них речами.