15.Особливості філософії середньовіччя.Теоцентризм.Аврелій Августин

Теоцентризм (грец. Theos — Бог + лат. Centrum — центр кола) — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога

Середньовічна філ розвив впродовж великого проміжку часу — з II по XVI ст.

У розвитку релігійно-філософського знання Середніх віків можна виокремити два головних етапи: патристику й схоластику. Головною особливістю середньовіч філософії став міцний союз із теологією, визнання Бога як найвищої першопричини, а існування довколишнього світу й людини — як результату його творіння. Епіцентром духовної культури та освіти стає християнська церква. Лише одна Біблія визнавалася джерелом істинних знань, дарованих людству Богом. Вважалося, що Істини пізна лише за допомогою віри в Бога, а також екзегетики (тлумачення біблійного тексту без зміни його голов змісту й суті).Вперше в історії людства середн відкриває людину як особис, як насамперед духовну, а не прир і тілесну істо

16.Схоластична філософія. Реалізм і номіналізм.Тома Аквінський.Уільям

Схоластика (засновник Іоан Скот))— була спрямована на раціональне обгрунт основ християнс віровчення, насамперед для осмислення і доведення буття Бога.Вваж, що істина вже дана в Біблії, необхідно її лише логічно вивести звідти. Природа перестає бути найважливішим об’єктом людського пізнання. Основна увага зосереджується на пізнанні Бога і людської душі. Однією із центральних проблем схоластичної філософії є дискусія про універсали. середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами — номіналізмом, і реалізмом.

Номіналізм — напрям, який вважав, що реально існують лише поодин реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена. Найвидатнішими представниками є І.Росцелін, Дуне Скот, У.Оккам.

Реалізм – це вчення, згідно з яким об’єктивна реальність (буття) існує у вигляді лише загальних понять, або універсалій.Фома Аквінський – поміркований реаліст. Основні твори«Філософська сума«Сума теології» (1265-1273).ФА чітко визначає сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірн світу. Але хоч наукове знання об’єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі.

17.Особливості філософії доби Відродження. Гуманізм та

Філософія епохи Відродження — період розвитку європейської філософської думки з кінця XIV до початку XVII ст. У цей період відбувається відродження віри у творчу наснагу людини, відновлення уваги до оригінал античної філософії поза її релігійним трактув, античних ідеалів краси та виховання, звернення до містичних дохристиянських культів, активне дослід природи і людини як природної істоти.

Умови формування філософії Відродження:- секуляризація суспільного життя, послаблення церковної влади,- криза феодального суспільства, його занепад та зародження капіталістичних відносин;- створення національних держав та абсолютних монархій;- реформація, антикатолицький рух в Європi, що поклав початок протестантизму;- зародження експериментального природознавства;

- великі географічні відкриття.

принципи філософії Відродження:- антропоцентризм - гуманізм — напрям сусп думки, що визнає людину вищою цінністю,- титанiзм - антиклерикалізм

Особливостi філософії Відродження: - оригінальна переробка та синтез філос ідей античності та еллінізму , містичних та герметичних вчень, мiстицизм;- еклектичність — змішання гуманіст, натурфілософ та релігійних уявлень;- дiалектичність, відмова від визнання готових істин та авторитетів;- пантеїзм, відхід від розуміння Бога як особистості, обожествління природи;- орієнтація на земне, а не потойбічне життя;- зародження механістичного розуміння природи;- сенсуалізм