9.20. Правовий статус суддів

Відповідно до ст. 127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснює Президент України, решту суддів, окрім суддів Конституційного Суду України, обирає Верховна Рада України безстрокове в порядку, встановленому законом.

Необхідною умовою для обіймання посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного іспиту. Його складають особи, що висуваються для призначення на посаду судді та є громадя­нами України, не молодші за 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, про­живають в Україні не менш як 10 років і володіють державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, що мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Кваліфі­каційна комісія, залежно від результатів іспиту, доходить висновку про підготовленість кандидата до судової роботи та дає рекомен­дацію для призначення його на посаду судді.

Закон може встановлювати для деяких категорій суддів додаткові вимоги щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня (для суддів апеляційного суду: ЗО років, вища юридична освіта, стаж роботи за юридичною спеціалізацією не менше від 5 років, зокрема й не менше 3 років на посаді судді, володіння державною мовою; для суддів Верховного Суду України: 35 років,вища юридична освіта, стаж роботи за юридичною спеціалізацією не менше 10 років, зокрема не менше від 5 років на посаді судді, володіння державною мовою).

Конституцією України та законами України гарантується не­залежність і недоторканність суддів. Незалежність суддів полягає в тому, що вони підвладні лише законові та будь-який уплив на них неприпустимий. Недоторканність суддів поширюється на їхні листування, засоби зв'язку, документи, службові та при­ватні приміщення. Судці всіх рангів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

Суддя звільняється з посади органом, який його обрав або призначив у разі:

1. закінчення строку, на який його обрано чи призначено (стосується суддів Конституційного Суду України та суддів, які вперше призначаються на посаду);

2. досягнення суддею 65 років (незалежно від статі);

3. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4. порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги (присяга вимагає від судді чесно та сумлінно виконувати обов'язки, здійснюючи правосуддя, підкорятися тільки закону, бути об'єктивним і справедливим);

6. набрання законної сили обвинувальним вироком суду сто­совно нього (у разі вчинення суддею злочину);

7. припинення його громадянства (внаслідок виходу судді з громадянства чи втрати громадянства);

8. визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим (може статися тільки за рішенням суду);

9) подання суддею заяви про відставку чи про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються в разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Про­являється це в тому, що працівники суду та їхні близькі родичі мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю для захисту особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого життя та майна; отримувати матеріальну компенсацію в разі загибелі працівника, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, знищення чи пошкодження його майна у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Життя та здоров'я працівників суду підлягають обов'язковому державному страху­ванню коштом відповідних бюджетів (Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р.)