- •Тема 1. Конституційне право - галузь національного права України
- •Тема 9. Конституційно-правові основи організації державної влади в Україні
- •Тема 10. Місцеве самоврядування в Україні
- •1.1. Предмет конституційного права України
- •1.2. Методи конституційного регулювання
- •1.3. Конституційно-правова відповідальність
- •2.1. Поняття системи конституційного права
- •2.2. Принципи конституційного права
- •2.3. Конституційно-правові норми
- •2.4. Інститути конституційного права
- •3.1. Поняття конституційне-правових відносин
- •3.2. Суб'єкти конституційно-правових відносин
- •3.3. Об'єкти конституційно-правових відносин
- •3.4. Види конституційно-правових відносин
- •3.5. Юридичні факти в конституційному праві
- •41. Поняття та основні риси джерел конституційного права
- •4.2. Види джерел конституційного права України
- •5.1. Поняття конституції
- •5.2. Історичні етапи становлення конституції як Основного Закону
- •5.3. Основні етапи становлення Конституції України
- •5.4. Класифікація конституцій
- •5.5. Структура та способи прийняття конституцій
- •5.6. Фактична та юридична конституції
- •5.7. Структура Конституції України
- •5.8. Функції та принципи Конституції України
- •5.9. Порядок внесення змін до Конституції України
- •6.1. Поняття, сутність, принципи та система конституційного ладу України
- •6.2. Конституційні основи державного ладу України
- •6.4. Державна мова в Україні
- •6.5. Територіальний устрій України
- •6.6. Державні символи України
- •7.1. Поняття прав і свобод людини та громадянина
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.3. Принципи громадянства України
- •7.4. Підстави та форми набуття громадянства України
- •7.5. Підстави та форми припинення громадянства України V
- •7.6. Органи, що вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •7.7. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні
- •7.8. Система прав і свобод людини та громадянина
- •7.9. Рівноправність громадян
- •7.10. Соціально-економічні та культурні права
- •7.12. Особисті права та свободи громадян
- •7,13. Колективні права українського народу
- •7.14. Конституційні обов'язки громадян України
- •7.15. Гарантії конституційних прав, способи їх здійснення та захисту
- •7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану
- •Тема 8.
- •8.1. Поняття і значення виборів
- •8.2. Види виборів
- •8.3. Види виборчих систем
- •8.4. Принципи виборів
- •8.5. Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу
- •8.6. Поняття референдуму
- •8.7. Види референдуму
- •8.8. Всеукраїнський референдум
- •9,1. Загальні засади організації органів державної влади та місцевого самоврядування
- •9.2. Поняття парламенту
- •9.2. Верховна Рада - парламент України
- •9.4. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •9.5. Основні форми діяльності Верховної Ради України
- •9.6. Зміст основних повноважень Верховної Ради України
- •9.7. Законодавчий процес в Україні та його стадії
- •9.8. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •9.9. Поняття та становлення інституту президента в Україні
- •9.10. Основні напрямки діяльності та повноваження Президента України
- •9.11. Вибори Президента України
- •9.12. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •9.13. Склад Кабінету Міністрів України
- •9.14. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •9.15. Центральні органи виконавчої влади
- •9.16. Місцеві органи виконавчої влади
- •9.17. Поняття, ознаки та функції судової влади
- •9.18. Судова система України
- •9.19 Основні засади українського судочинства
- •9.20. Правовий статус суддів
- •9.21. Вища рада юстиції
- •9.22. Конституційний Суд України
- •9.23. Прокуратура України
- •Тема 10
- •10.1.Поняття самоврядування
- •10.2. Система місцевого самоврядування
- •10.3. Основні принципи місцевого самоврядування
- •10. Судового захисту прав місцевого самоврядування -
- •10.4. Матеріальна та фінансова основи й повноваження місцевого самоврядування
6.5. Територіальний устрій України
Територія - одна з основних ознак державності. Без території не може бути держави. Під територією розуміють не тільки суходіл, а й водні та повітряні простори над ним. Вона охоплює територіальні води (зазвичай, відкрите море на відстані 12 миль від берега - 22,2 км), деякі інші об'єкти (наприклад, кораблі у відкритому морі). Іноді конституції містять положення про межі державної території, визначаючи її за географічними поняттями широти та довготи (паралелями та меридіанами), інші називають різні частини суходолу й вод, належні до державної території (приміром, Конституція Куби 1976 р. особливо підкреслює належність державі острова Хавентул, Конституція Азербайджану 1995 р. сектору Каспійського моря тощо).
У межах державної території (йдеться, передусім, про суходіл) існують різні форми територіально-політичного устрою. Це поняття не географічне (як, наприклад, Урал, Далекий Схід, Прикарпаття) й не економічне, що використовується для позначення певних економічних зон (приміром, Донбас), а політико юридична характеристика взаємовідносин держави як цілого з її складовими частинами. У цьому сенсі заведено розрізняти дві основні форми територіально-політичного устрою держави - унітарна держава та федерація.
Унітарна держава (від лат. "unus " - один) - це проста, єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не володіють суверенними правами.
Федерація (від лат. "foederare" - об'єднувати, зміцнювати союзом) — це складна держава, що складається з держав-членів або державних утворень. Вони займають усю чи переважну частину території, є суб'єктами федерації та мають свої суверенні права при збереженні цілісності держави (сьогодні в світі нараховується понад 20 федеративних держав - Росія, США, Канада, Мексика, Бразилія та ін.).
Україна, згідно зі ст. 2 Конституції України, є унітарною державою. Це означає, що Україна - єдина, централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету. В цій же статті підкреслюється, що Україна в межах чинного кордону є цілісною та недоторканною.
Конституція Україна встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка охоплює суходіл, надра, води (внутрішні води й територіальне море, повітряний простір над ними) (ст. 13 Конституції України).
Територіальне верховенство - це повна та виключна влада держави в межах своєї території. Територія України має площу 603,7 тис. км2, що становить 5,7 % від площі Європи.
Українська держава на власний розсуд визначає правовий статус власної території у відносинах з іноземними країнами, їхніми юридичними чи фізичними особами. Це угоди щодо міжнародних повітряних сполучень через повітряний простір України, договори оренди (наприклад, бухт Севастополя), транзиту через державну територію, регулювання пересування іноземних громадян по території держави та відвідування певних районів.
Здійснення територіального верховенства державою не означає, що не може бути обмежень і заборон. У ст. 17 Конституції України забороняється створення та функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розміщення іноземних військових баз. Запроваджуючи цю норму, законодавець, очевидно, виходив з того, що згідно з нормами міжнародного права дії держави, котра дозволяє іншій державі зі своєї території здійснювати акти агресії проти третьої держави, кваліфікуються як акт агресії, здійснений державою, що надала свою територію.
Державна територія повинна використовуватися відповідно до норм і принципів міжнародного права й так, щоб не завдавати
шкоди іншим державам.
Згідно зі ст. 73 Конституції України, питання про зміну території вирішується виключно всеукраїнським референдумом.
Основні принципи територіального устрою України викладені в ст. 132 Конституції України.
Єдність і цілісність державної території (означає, що складові її частини - адміністративно-територіальні одиниці - перебувають в нерозривному взаємозв'язку, визначаються внутрішньою єдністю політики, правової системи, державної влади).
Поєднання централізації та децентралізації в здійсненні державної влади, що повинно забезпечувати паритетність державних і регіональних інтересів. За центральними органамизберігається право охорони та забезпечення загальнодержавних інтересів, а решта функцій передається на місця, насамперед, до компетенції органів місцевого самоврядування;
3. Збалансованість соціально~економічного розвитку регіонів, зважаючи на їхні історичні, економічні, екологічні, географічні та демографічні особливості, етнічні та культурні традиції. Цей принцип означає, передусім, диференційований підхід до вирішення питань оптимального економічного розвитку та здійснення територіальної єдності складових частин України.
Адміністративно-територіальний устрій України — це поділ її території на адміністративно-територіальні одиниці, згідно з яким будується система державних органів і органів місцевого самоврядування. Він сприяє збалансованому розвиткові всієї території України та її складових частин, задоволенню матеріальних, соціальних і культурних потреб громадян.
Адміністративно-територіальний устрій України с трирівневим:
1) вищий рівень територіальних одиниць утворюють Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь;
середній рівень - райони (їх понад 400) і міста обласного підпорядкування (наприклад, м. Алчевськ Луганської області);
нижчий рівень - райони в містах, міста районного підпорядкування, селища та села.
Згідно з п. 13 ст. 92 Конституції України, територіальний устрій України визначається виключно законами України.
Утворення та ліквідація районів, встановлення й зміна меж районів і міст, належність населених пунктів до категорії міст, найменування та перейменування населених пунктів і районів належать до повноважень Верховної Ради України (п. 29 ст. 85 Конституції України).