6.1. Поняття, сутність, принципи та система конституційного ладу України

Конституційний лад - це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які встановлюються й охороняються консти­туцією та іншими прийнятими на її основі та згідно з нею конституційно-правовими актами держави.

За формою конституційний лад - це чітка система основних організаційних і правових видів організації та діяльності держави, суспільства й інших суб'єктів конституційно-правових відносин. У цьому сенсі він опосередковує, насамперед, передбачені конституцією форми держави (за характером державного-ладу), державного правління та безпосереднього народовладдя.

Закріплений Конституцією України конституційний лад характеризується низкою політико-правових принципів (базових цінностей), на які орієнтується суспільство, здійснюю­чи його розвиток.

1. Суверенність - означає суверенітет (від франц. "souveminete" - верховна влада) народу (його повновладдя, що закріплене державно-правовими актами, здійснюється через систему владнихструктур різного рівня - центральних, регіональних, місцевих,і зводиться до володіння народом соціально-економічними та політичними засадами, які всебічно й послідовно забезпечуютьйого участь в управлінні справами суспільства та держави,виробленні й прийнятті важливих рішень) і держави (верховен­ство, самостійність і незалежність державної влади як усередині країни так і за її межами.

2. Демократизм (походить від старогрецьк. слів "демос" – народ і "кратос" - сила, влада) - означає, передовсім, існування необ­меженої влади народу (як щодо її належності, так і щодо здійснення).

3. Гуманізм (від лат. "humanus" - людський, людяний) — полягає в закріпленні Конституцією України порядку, що ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина,збереженні й гарантуванні її прав і свобод (статті 3, 11, 12, 24, 28, 29, 34, 43, 45 та ін. Конституції України).

4. Реальність - конституційний лад має бути не формальним, . символічним, а справжнім, дійсним, тобто реально відображати наявні на момент прийняття та в перспективі суспільні відносини.

5. Системність - послідовність, логічність, усебічність, повнота закріплення в Основному Законі інститутів суспільства і держави.

6. Науковість - теоретичні основи конституційного ладу базуються на досягненнях світової конституційної думки, деяких положеннях радянського державного (конституційного) права, надбанні української конституційної думки від часу проголошення незалежності України.

7. Історизм і наступність — у конституційному ладі сучасної України акумульовано весь той прогресивний досвід, накопи­чений в українському державотворенні, в державному та суспіль­ному ладі України в минулому.

8. Програмний характер - той конституційний лад, який закріплений Конституцією України, є не тільки реальним, але й повною мірою утворює програму подальшого розвитку держави, суспільства та її окремих інститутів.

9. Гарантованість - наявність системи гарантій конституцій­ного ладу (організаційно-правових, нормативно-правових тощо).

Окрім цих загальних принципів, конституційному ладові України властиві й особливі принципи, зокрема такі: здійснення державної влади з її поділом на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6 Конституції України); верховенства права (ст. 8 Конституції України); прямої дії норм Конституції України (ст. 8 Конституції України); визнання та гарантування місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України); єдиного громадянства (ст. 4 Конституції України); полі­тичної , економічної, ідеологічної багатоманітності суспільного життя (ст. 15 Конституції України); цілісності та недоторкан­ності території України (ст. 2 Конституції України) та ін.