9.9. Поняття та становлення інституту президента в Україні

Термін "президент " походить від латинського praesidens, що означає, "той, хто сидить спереду", "голова". Уперше ця посада була запроваджена в 1789 р., у США, а в Європі - в 1848 р. (у Франції та Швейцарії"). В Україні посаду Президента було запроваджено Законом від 5 липня 1991 р. "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". У чинній Конституції України Президентові України присвячено Розділ V, який складається з 11 статей (статті 102-112), що встановлюють порядок обрання Президента України й основи його взаємовідносин з державними органами. За Конституцією України, Президент України є главою держави. Це дає підстави говорити про нього як про уособлення держави та державної влади загалом, а не якоїсь її гілки, і зумовлює його повноваження та статус у полі­тичному житті суспільства. Він, як вища посадова особа, виступає від імені України як у внутрішньому житті країни, так і в міжнародних відносинах. На практиці це означає, що Президент України не по­требує якогось додаткового засвідчення своїх повноважень. Вони випливають з його статусу. Як глава держави, Президент України постає в ролі арбітра в разі виникнення непорозумінь між законодавчою, судовою та виконавчими гілками влади, забезпечує єдність держави.

Основні характеристики конституційно-правового статусу Президента України:

• він не належить жодній з гілок влади, що є відображенням специфіки встановленої в Україні форми правління;

• його влада є похідною від волі виборців (однак за основу береться не власне порядок формування такого органу держави як президент, а той факт, що джерелом влади, наданої Президен­тові України, є народ України, а не інший орган);

• він має діяти в межах наданих йому повноважень, вступаючи у відносини з громадянами держави, іноземними громадянами, органами держави, іноземними державами та їхніми представниками тощо.

Отже, Президента України можна визначити як орган держави, представлений окремим громадянином України, утворений через загальні прямі вибори, конституційне наділений державою відпо­відними державно-владними повноваженнями для реалізації наданих йому державою завдань і функцій, котрий належить до єдиної системи органів державної влади України та діє відпо­відно до встановлених правових норм.

9.10. Основні напрямки діяльності та повноваження Президента України

До основних напрямів діяльності Президента України як глави держави належить забезпечення:

• державного суверенітету;

• територіальної цілісності України;

• відповідності внутрішньої та зовнішньої політики держави визначеним у Конституції України засадам, чіткого й своєчас­ного реагування відповідних державних органів на будь-які по­ рушення конституційних приписів;

• прав і свобод людини, відповідності міжнародно-правовим актам і реальності правового статусу як особи загалом, так і певних категорій населення.

Президент України має великі повноваження. Умовно їх можна поділити на декілька груп:

1) представницькі повноваження (представляє нашу країну в міжнародних зносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав тощо- пункти З, 4, 5 ст. 106 Конституції України); 2) повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради України (призначає позачергові вибори до Верховної Ради України, припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України, має право вима­гати скликання позачергової сесії Верховної Ради України (ч. 2 ст. 83; пункти 1, 2, 3 ч. 2 ст. 90; п. 7 ст. 106 Конституції України);

3. повноваження у сфері законодавства (призначає Все­ український референдум щодо змін Конституції України (п. 6 ст. 106 Конституції України), має право законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції України), право вето щодо прийнятих Верховною Радою України Законів .(крім Законів про внесення змін до Конституції України), підписує закони (пункти 29, ЗО ст. 106 Конституції України);

4. повноваження, пов'язані з призначенням на посади та звіль­ненням з них вищих посадових осіб (пункти 9, 10, 11, 12, 13, 14 ст. 106 Конституції України);

5. установчі повноваження, що проявляються в утворенні та ліквідації консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і служб, необхідних Президентові України для здійснення його повноважень (п. 28 ст. 106 Конституції України);

6. повноваження у сфері забезпечення державної незалеж­ності, національної безпеки й оборони нашої країни – прийняття рішення про загальну або часткову мобілізацію, запровадження воєн­ного стану, керівництво Радою національної безпеки і оборони України тощо (пункти 17,18,19,20,21 ст. 106 Конституції України);

7. повноваження в галузі правосуддя — утворює суди, здійснює помилування (пункти 23,27 ст. 106 Конституції України), перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років (ст. 128 Конституції України);

8. повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавленням, наданням притулку в Україні (п. 26 ст. 106 Конституції України);

9. повноваження, пов'язані з присвоєнням військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів (п. 24 ст. 106 Конституції України);

10) повноваження, що стосуються нагородження держав­ ними нагородами, встановлення президентських відзнак й нагородження ними (п. 25 ст. 106 Конституції України).

Здійснюючи свої функції та повноваження, Президент України видає укази та розпорядження, що є обов'язковими до виконання на всій території України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Він виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково в разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з посту в порядку імпічменту; смерті.

При достроковому припиненні повноважень. Президента України виконання його обов'язків на період до обрання та вступу на посаду нового Президента України покладається-на Голову Верховної Ради України.