7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану

Згідно з Конституцією України, в умовах війни, при масових громадських безпорядках, стихійних лихах, катастрофах Президент України проголошує (п. 21, ст. 106), а Верховна Рада затверджує (п. 21, ст. 85) рішення про введення надзвичайного, воєнного, . облогового стану. Він передбачає обмеження конституційних прав громадян, що здійснюється актом глави держави, який приймається на засадах закону про надзвичайний стан і приймається парламентом на певний строк (зазвичай, на декілька місяців) з кожного конкретного випадку надзвичайного стану.

В акті про надзвичайний стан повинно бути встановлено термін його дії, вказана територія, на яку він поширюється, пере­раховані обмеження, що вводяться. Акт доводиться до населення засобами негайного сповіщення, але набирає чинності не відразу, а через деякий час після його опублікування (повідомлення по радіо). Конституція України встановлює, що в разі введення воєн­ного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання (ст. 84). її завдання в цей час - контроль за діями виконавчої влади.

З уведенням надзвичайного стану можуть бути обмежені свободи зібрань, діяльність політичних партій (партії не можуть бути розпущені, це прерогатива суду), свобода пересування громадян, заборонені демонстрації, введений огляд транспортних засобів; громадяни, що закликають до безпорядків, можуть бути тимчасово вислані з регіону надзвичайного стану тощо.

Якщо надзвичайний стан уведено з огляду на стихійне лихо, катастрофу, то можливі додаткові заходи: запровадження трудо­вої повинності, зміна режиму роботи підприємств і установ, роз­поділ предметів першої необхідності і продуктів харчування серед населення.З оголошенням воєнного стану деякі повноваження органів влади переходять до військового командування, органів військо­вого управління.

Облоговий стан оголошується в критичних ситуаціях і харак­теризується особливо суворими обмеженнями.

В умовах надзвичайного чи воєнного стану не може бути зміне­на Конституція України (ст. 157).

Тема 8.

Безпосередня та представницька демократія в Україні

8.1. Поняття і значення виборів

Демократичність держави та суспільства визначається рівнем роз­витку народовладдя, тобто тим, наскільки реальні процедури виявлення й здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. Народовладдя реалізується через інститути безпосередньої (прямої*) чи представницької (виборної) демократії. Безпосередня демократія — це пряме волевиявлення народу чи без­посереднє здійснення волі громадян у питаннях державного та суспільного життя. До інститутів безпосередньої демократії нале­жать референдум, обговорення проектів нормативних актів, участь * у виборах, загальні збори громадян. Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів влади. Законно обрані народні депутати є виразниками волі народу.

Найпоширенішою формою прямого народовладдя в усьому світі є вибори, що, на відміну від інших його форм, постійно та періодично застосовуються в більшості країн. Через проведення виборів формуються різні органи публічної влади - як державні інститути (парламенти, іноді уряд, посади глав держав), так і пред­ставницькі органи місцевого самоврядування.

Отже, вибори - це волевиявлення народу з метою формування органів державної влади, місцевого самоврядування чи обрання посадових осіб через голосування.

Підготовка та проведення виборів, визначення їх результатів значною мірою залежить від виборчого права, котре діє в певній державі.

Термін "виборче право" вживається у двох значеннях:

1. об'єктивному (розділ конституційного права, сукупність юридичних норм, які регулюють організацію та проведення виборів);

2. суб'єктивному (право якої-небудь особи брати участь у ви­борчій кампанії та голосувати).

Розрізняють активне й пасивне виборче право. Активне виборче право - це право обирати, голосувати за будь-яку кандидатуру (на референдумі - "за" чи "проти" запропонованого рішення). Пасивне виборче право — це право бути обраним, наприклад, на посаду президента, до парламенту, органів місцевого

самоврядування.

Часто активне та пасивне виборче право в однієї й тієї ж особи збігаються, але можуть і не збігатися. Приміром, громадянин України, якому виповнилося 20 років, може голосувати за будь-якого (чи проти всіх) кандидата на посаду Президента України, але пасивного виборчого права'в такому разі немає, тому що балотуватися на цю посаду можуть лише особи, яким виповнилося 35 років.

У сучасному політичному житті через вибори реалізуються певні соціальні функції, а саме:

• вони є важливим інструментом легітимізації (визнання законною, виправданою в уявленні населення) державної влади та конкретного представницького органу;

• вибори є однією з форм здійснення народного й національ­ного суверенітету;

• через вибори, як демократичну форму обрання народних представників, забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади;

• вибори є одним з найважливіших способів формування та прояву суспільної думки;

- вибори здійснюють відбір і виховання політичних лідерів, дають змогу позбутися політиків непопулярних або тих, хто себе скомпрометував;

- вибори й участь у них підвищують політичну та правову культуру населення;

- вибори є однією з найважливіших характеристик політич­ного життя, однією з основних подій у житті суспільства.