9.7. Законодавчий процес в Україні та його стадії

Основним видом парламентських процедур є законодавчий процес - юридичне визначена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених дій зі створення законів, які здійснюються в чітко визначеній послідовності. Він складається з таких дій:

• офіційне внесення законопроекту до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;

• розгляд та обговорення законопроекту в комітетах і на сесії парламенту;

• прийняття закону;

- оприлюднення закону через його опублікування.Основні положення законодавчого процесу визначено в статтях 93, 94 Конституції України та в Регламенті Верховної Ради України.

Право законодавчої ініціативи (можливість уносити в законо­давчий орган законопроект) належить:

— Президентові України — гаранту державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина;

• народним депутатам України, що представляють інтереси народу;

• Кабінетові Міністрів України - вищому органу в системі органів виконавчої влади.

Особа, що має право законодавчої ініціативи, чи представляє орган, який має таке право, вносить на ім'я Верховної Ради України законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки в письмо­вій формі за своїм підписом. До них додається супровідна записка, що має містити обґрунтування необхідності їх розробки чи прийнят­тя, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їхнє місце в системі чинного законодав­ства, очікувані соціально-економічні, політичні й інші наслідки їх використання. У разі внесення законопроекту, реалізація якого потребує матеріальних або інших витрат з державного чи місцевого бюджету, додається його фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат.

Законопроекти, що вносяться Президентом України у порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України та визначаються ним як невідкладні, розглядаються позачергово (ч. 2 ст. 93).

Законопроекти, внесені до Верховної Ради суб'єктами, визначе­ними в Конституції України, повинні бути обов'язково розглянуті Верховною Радою України. Та парламент при цьому не зобов'я­заний задовольняти виявлену законодавчу ініціативу. Якщо ж ідея про необхідність проведення певних законотворчих робіт виникає в інших суб'єктів, вони також можуть звертатися до Верховної Ради України з відповідними пропозиціями. Однак ці звернення не є обов'язковими для розгляду в парламенті. Щоб це сталося, необхідно внесення пропозицій від імені суб'єктів, наділених правом законодавчої ініціативи.

Законопроекти розглядаються в пленарному засіданні після попереднього обговорення їх відповідними комітетами Верховної Ради України.

Парламент розглядає законопроект у порядку обговорення: заслуховує доповідь і співдоповідь про законопроект, виступи депутатів. Регламент Верховної Ради України передбачає декілька читань законопроекту в пленарному засіданні. У першому чи­танні обговорюється загальна концепція законопроекту. Іноді зачитується тільки заголовок, іноді автор виступає з повідомлен­ням, після якого починається обговорення. Після цього від­бувається голосування. Якщо рішення негативне, то законопро­ект знімається з порядку денного, якщо позитивне - передається до комітету, який відповідає профілю проекту. В комітеті від­бувається доопрацювання законопроекту. Далі відбувається друге читання, з доповіддю автора законопроекту та співдоповіддю профільного комітету. Цей етап є основним у розгляді законо­проекту. До другого читання законопроект подається у формі таб­лиці, що містить: 1) законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; 2) усі внесені й не відкликані пропозиції та поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення; 3) висновки основного комітету щодо внесення пропозицій і поправок; 4) законопроект у редакції, запропонованій основним комітетом для другого чи­тання. На цій стадії обговорюються та голосуються кожна стаття законопроекту, обговорюються й голосуються поправки. У другому та наступному читаннях не можна змінювати загальні принципи законопроекту, що були прийняті в першому читанні. Обгово­рення на пленарному засіданні бувають двох видів - вільні та фракційні. Вільне обговорення передбачає, що виступати та вис­ловлювати свою думку, а отже й голосувати самостійно може кожен депутат. При фракційному обговоренні від імені фракції виступає її керівник або уповноважена особа (рішення про це приймається заздалегідь на засіданні фракції, як і про принципову позицію щодо законопроекту). За результатом другого читання Верховна Рада України може прийняти рішення: 1) про відхилення законопроекту; 2) повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне-друге читання; 3) опуб­лікування для народного обговорення в редакції, прийнятій на першому чи другому читанні; 4) прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його для подання на третє читання. У третьому читанні обговорюється та голосується проект загалом. На цій стадії можливі тільки редакційні поправки. Голосу­вання означає прийняття закону.

Закон приймається більшістю від конституційного складу парламенту України, крім випадків, передбачених Конституцією

України (ст. 91). Прийнятий закон підписує Голова Верховної Ради України та невідкладно надсилає його Президентові України, котрий протягом 15 днів повинен ознайомитися з ним. і прийняти одне з двох можливих рішень:

• схвалити та підписати закон, тобто прийняти до виконання й офіційно оприлюднити його текст;

• накласти на закон вето, тобто відхилити та не підписувати його, зі своїми вмотивованими й чітко сформульованими пропозиціями повернути до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим і має бути підписаний ним та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон знову буде прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати й офіційно оприлюднити протягом 10 днів. Коли Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України й опубліковується за його підписом. Офіційним оприлюдненням закону вважається його опублікування у "Відомостях Верховної Ради України", "Офіційному віснику України" чи газетах "Голос України" й "Урядовий кур'єр". Опублікування закону в інших виданнях має виключно інформативне значення та не зумовлює жодних юридичних наслідків. На ці джерела не можна посилатися при вирішенні справ, які мають юридичне значення.

Закон набирає чинності через 10 днів від дня його офіцій­ного оприлюднення, якщо інше не передбачено власне в законі, але не раніше від дня його опублікування (ст. 94 Конституції України). За період діяльності Верховної Ради України чотирьох скликань (1990-2006 pp.) набрало чинності близько 3340 законів.