- •Тема 1. Конституційне право - галузь національного права України
- •Тема 9. Конституційно-правові основи організації державної влади в Україні
- •Тема 10. Місцеве самоврядування в Україні
- •1.1. Предмет конституційного права України
- •1.2. Методи конституційного регулювання
- •1.3. Конституційно-правова відповідальність
- •2.1. Поняття системи конституційного права
- •2.2. Принципи конституційного права
- •2.3. Конституційно-правові норми
- •2.4. Інститути конституційного права
- •3.1. Поняття конституційне-правових відносин
- •3.2. Суб'єкти конституційно-правових відносин
- •3.3. Об'єкти конституційно-правових відносин
- •3.4. Види конституційно-правових відносин
- •3.5. Юридичні факти в конституційному праві
- •41. Поняття та основні риси джерел конституційного права
- •4.2. Види джерел конституційного права України
- •5.1. Поняття конституції
- •5.2. Історичні етапи становлення конституції як Основного Закону
- •5.3. Основні етапи становлення Конституції України
- •5.4. Класифікація конституцій
- •5.5. Структура та способи прийняття конституцій
- •5.6. Фактична та юридична конституції
- •5.7. Структура Конституції України
- •5.8. Функції та принципи Конституції України
- •5.9. Порядок внесення змін до Конституції України
- •6.1. Поняття, сутність, принципи та система конституційного ладу України
- •6.2. Конституційні основи державного ладу України
- •6.4. Державна мова в Україні
- •6.5. Територіальний устрій України
- •6.6. Державні символи України
- •7.1. Поняття прав і свобод людини та громадянина
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.3. Принципи громадянства України
- •7.4. Підстави та форми набуття громадянства України
- •7.5. Підстави та форми припинення громадянства України V
- •7.6. Органи, що вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •7.7. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні
- •7.8. Система прав і свобод людини та громадянина
- •7.9. Рівноправність громадян
- •7.10. Соціально-економічні та культурні права
- •7.12. Особисті права та свободи громадян
- •7,13. Колективні права українського народу
- •7.14. Конституційні обов'язки громадян України
- •7.15. Гарантії конституційних прав, способи їх здійснення та захисту
- •7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану
- •Тема 8.
- •8.1. Поняття і значення виборів
- •8.2. Види виборів
- •8.3. Види виборчих систем
- •8.4. Принципи виборів
- •8.5. Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу
- •8.6. Поняття референдуму
- •8.7. Види референдуму
- •8.8. Всеукраїнський референдум
- •9,1. Загальні засади організації органів державної влади та місцевого самоврядування
- •9.2. Поняття парламенту
- •9.2. Верховна Рада - парламент України
- •9.4. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •9.5. Основні форми діяльності Верховної Ради України
- •9.6. Зміст основних повноважень Верховної Ради України
- •9.7. Законодавчий процес в Україні та його стадії
- •9.8. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •9.9. Поняття та становлення інституту президента в Україні
- •9.10. Основні напрямки діяльності та повноваження Президента України
- •9.11. Вибори Президента України
- •9.12. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •9.13. Склад Кабінету Міністрів України
- •9.14. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •9.15. Центральні органи виконавчої влади
- •9.16. Місцеві органи виконавчої влади
- •9.17. Поняття, ознаки та функції судової влади
- •9.18. Судова система України
- •9.19 Основні засади українського судочинства
- •9.20. Правовий статус суддів
- •9.21. Вища рада юстиції
- •9.22. Конституційний Суд України
- •9.23. Прокуратура України
- •Тема 10
- •10.1.Поняття самоврядування
- •10.2. Система місцевого самоврядування
- •10.3. Основні принципи місцевого самоврядування
- •10. Судового захисту прав місцевого самоврядування -
- •10.4. Матеріальна та фінансова основи й повноваження місцевого самоврядування
9.14. Повноваження Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів має значне коло повноважень, закріплених у ст. 116 Конституції України. Відповідно до них він:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держи ні І виконання Конституції України й законів України, актів Президента України;
вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення; соціального захисту; освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки й природокористування;
розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;
забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності згідно з законом;
розробляє проект закону про Державний бюджет України та забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній РадіУкраїни звіт про його виконання;
здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
утворює, реорганізовує і ліквідує відповідно до закону міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, що не належать до складу Кабінету Міністрів України;
12) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України та законами України.
Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на засадах верховенства права, законності, поділу державної влади, колегіальності, гласності.
У межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України видає постанови та розпорядження, що є обов'язковими для виконання, підписуються Прем'єр-міністром України та підлягаіоть реєстрації в порядку, встановленому законом.
9.15. Центральні органи виконавчої влади
Важливою ланкою виконавчої влади є її центральні органи, що забезпечують здійснення державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, керують дорученою їм сферою управління, відповідальні за її стан і розвиток. Ці органи підвідомчі безпосередньо Кабінету Міністрів України та представлені міністерствами, державними комітетами (державні служби), іншими органами зі спеціальним статусом. Провідне значення з-поміж них мають міністерства (від лат. "ministro" - "служу", "керую") — центральні органи виконавчої влади, що покликані формувати та реалізовувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. Між ними розподіляється весь спектр урядової політики, крім тих напрямків, реалізація яких належить до повноважень центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.
За характером компетенції міністерства поділяються на галузеві та функціональні. Більшість з них галузеві: кожне управляє певною галуззю (міністерство оборони, міністерство економіки, міністерство юстиції, міністерство транспорту тощо). Функціональні міністерства виконують певну основну функцію (міністерство фінансів -з організації діяльності у сфері фінансів, міністерство праці — у сфері праці тощо).
Міністерства утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Кабінетом Міністрів України. Вони є єдиноначальними органами. Міністерство очолює міністр, який належить до складу Кабінету Міністрів України (що свідчить проте значення, яке надається міністерствам) і несе персональну відповідальність за його роботу. Він призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України (Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України) чи за поданням Прем'єр-міністра України (решта міністрів) і відповідає за розробку й реалізацію Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, спрямовує та координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, належних до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів та ш> Частину своїх повноважень міністр доручає своїм заступникам,
які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між ними.
З метою узгодженого вирішення питань, які належать до відання міністерства, обговорення найважливіших напрямків його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія в складі міністра (голова колегії), першого заступника, заступників (за посадою), а також керівників урядових органів, утворених у складі міністерства та структурних підрозділів. До складу колегії можуть входити й керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління міністерства, представники громадських організацій, навчальних закладів, науково-дослідних установ тощо. Членів колегії затверджує та звільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України. Рішення колегії реалізуються наказами міністра.
У складі міністерства Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені департаменти, служби, інспекції. Міністерство є юридичною особою та має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своєю назвою.
Другу групу центральних органів виконавчої влади складають державні комітети України, що створюються з метою здійснення міжгалузевого управління (Державний комітет архівів України, Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет статистики та ін.) Очолює державний комітет голова, котрого призначає на посаду та звільняє Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Структура державних комітетів схожа до структури міністерств. Подібними також є організаційно-правові форми діяльності.
До третьої групи центральних органів виконавчої влади належать органи зі спеціальним статусом, які, згідно з Конституцією та законодавством України, мають особливі завдання та повноваження. Щодо них може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також порядок призначення та звільнення керівників і вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює голова, котрого призначає на посаду й звільняє з посади Верховна Рада України. Це, зокрема, такі органи: Антимонопольний комітет України, Державна митна служба України, Національна комісія регулювання енергетики України, Державі І и й департамент України з питань виконання покарань, Фонд державного майна України, Служба безпеки України та ін.
Фінансування центральних органів виконавчої влади здійснюється коштом Державного бюджету України. Гранична кількість їхніх працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади можуть мати власні територіальні органи.
Керівники центральних органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаробочий час) котра належить до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті отримання прибутку.