- •Тема 1. Конституційне право - галузь національного права України
- •Тема 9. Конституційно-правові основи організації державної влади в Україні
- •Тема 10. Місцеве самоврядування в Україні
- •1.1. Предмет конституційного права України
- •1.2. Методи конституційного регулювання
- •1.3. Конституційно-правова відповідальність
- •2.1. Поняття системи конституційного права
- •2.2. Принципи конституційного права
- •2.3. Конституційно-правові норми
- •2.4. Інститути конституційного права
- •3.1. Поняття конституційне-правових відносин
- •3.2. Суб'єкти конституційно-правових відносин
- •3.3. Об'єкти конституційно-правових відносин
- •3.4. Види конституційно-правових відносин
- •3.5. Юридичні факти в конституційному праві
- •41. Поняття та основні риси джерел конституційного права
- •4.2. Види джерел конституційного права України
- •5.1. Поняття конституції
- •5.2. Історичні етапи становлення конституції як Основного Закону
- •5.3. Основні етапи становлення Конституції України
- •5.4. Класифікація конституцій
- •5.5. Структура та способи прийняття конституцій
- •5.6. Фактична та юридична конституції
- •5.7. Структура Конституції України
- •5.8. Функції та принципи Конституції України
- •5.9. Порядок внесення змін до Конституції України
- •6.1. Поняття, сутність, принципи та система конституційного ладу України
- •6.2. Конституційні основи державного ладу України
- •6.4. Державна мова в Україні
- •6.5. Територіальний устрій України
- •6.6. Державні символи України
- •7.1. Поняття прав і свобод людини та громадянина
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.3. Принципи громадянства України
- •7.4. Підстави та форми набуття громадянства України
- •7.5. Підстави та форми припинення громадянства України V
- •7.6. Органи, що вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •7.7. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні
- •7.8. Система прав і свобод людини та громадянина
- •7.9. Рівноправність громадян
- •7.10. Соціально-економічні та культурні права
- •7.12. Особисті права та свободи громадян
- •7,13. Колективні права українського народу
- •7.14. Конституційні обов'язки громадян України
- •7.15. Гарантії конституційних прав, способи їх здійснення та захисту
- •7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану
- •Тема 8.
- •8.1. Поняття і значення виборів
- •8.2. Види виборів
- •8.3. Види виборчих систем
- •8.4. Принципи виборів
- •8.5. Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу
- •8.6. Поняття референдуму
- •8.7. Види референдуму
- •8.8. Всеукраїнський референдум
- •9,1. Загальні засади організації органів державної влади та місцевого самоврядування
- •9.2. Поняття парламенту
- •9.2. Верховна Рада - парламент України
- •9.4. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •9.5. Основні форми діяльності Верховної Ради України
- •9.6. Зміст основних повноважень Верховної Ради України
- •9.7. Законодавчий процес в Україні та його стадії
- •9.8. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •9.9. Поняття та становлення інституту президента в Україні
- •9.10. Основні напрямки діяльності та повноваження Президента України
- •9.11. Вибори Президента України
- •9.12. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •9.13. Склад Кабінету Міністрів України
- •9.14. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •9.15. Центральні органи виконавчої влади
- •9.16. Місцеві органи виконавчої влади
- •9.17. Поняття, ознаки та функції судової влади
- •9.18. Судова система України
- •9.19 Основні засади українського судочинства
- •9.20. Правовий статус суддів
- •9.21. Вища рада юстиції
- •9.22. Конституційний Суд України
- •9.23. Прокуратура України
- •Тема 10
- •10.1.Поняття самоврядування
- •10.2. Система місцевого самоврядування
- •10.3. Основні принципи місцевого самоврядування
- •10. Судового захисту прав місцевого самоврядування -
- •10.4. Матеріальна та фінансова основи й повноваження місцевого самоврядування
7.8. Система прав і свобод людини та громадянина
Ядром і основним елементом правового статусу людини є її права та свободи. Вони, будучи закріпленими в конституції, визначають міру можливої поведінки, відображають певні її форми та межі, можливість , користуватися політичними, економічними, соціальними, духовними благами, котрі держава особі надає, гарантує та охороняє.
Конституційні права і свободи мають власну систему й ознаки, що відрізняють їх від інших прав та свобод (володіють верховенством і є правовою базою для прийняття решти прав і свобод, які повинні відповідати їм; є нормами прямої дії та мають гарантований зміст; базуються на конституційних принципах рівності для кожного й не можуть обмежуватися чи скасовуватися).
Існує кілька класифікацій прав і свобод на основі різних критеріїв.
Так, найбільш загальним € поділ прав і свобод на негативні (полягають у праві людини на захист від будь-якого втручання, зокрема і з боку держави, в здійсненні особою своїх прав як суб'єкта громадянського суспільства (право на приватне життя, свобода совісті та віросповідання, свобода пересування), не потребують великих державних ресурсів і не залежать від рівня соціально-економічного розвитку країни) та позитивні (потребують підтримки та забезпечення з боку держави - право на працю, освіту, охорону здоров'я та ін.).
За часом виникнення розрізняють права першого покоління (були сформовані та закріплені під час буржуазних революцій, а потім набули відображення в конституційних актах XVII-XVIII століть - це особисті (громадянські) та політичні права (право на життя, особисту недоторканність, на свободу думки, совісті, релігії, рівність усіх перед законом та ін.), права другого покоління (сформувались у процесі боротьби народів за покращення свого економічного становища та підвищення культурного статусу (право на працю, відпочинок, освіту тощо), права третього покоління (сформувалися після Другої світової війни — колективні (солідарні) права (право на мир, розвиток, на здорове навколишнє середовище, на комунікацію в міжнародному інформаційному просторі тощо).
У сучасних умовах найпоширенішою та визнаною класифікацією прав і свобод є їх поділ за змістом та сферою дії. Така класифікація, що властива й Конституції України, вважається найбільш доцільною, оскільки демонструє межі охорони прав громадян у різних сферах людського існування.
Закріплюючи права та свободи людини і громадянина, інших категорій населення, чинна Конституція України не визначає їхньої системи та поділу на різні групи, але передбачає певну послідовність при їх викладі, що дає можливість, керуючись теорією конституційного права, всю сукупність прав і свобод поділити на такі групи:
права та свободи, що забезпечують рівноправністьгромадян (наприклад, рівні права перед законом чи рівноправність незалежно від національності);
соціально-економічні та культурні права (створюють юридичні умови для активної участі громадянина в сфері соціально-економічного та культурного життя суспільства—право на працю, освіту, на використання досягнень культури);
політичні права і свободи (пов'язані з участю громадянина в сфері політичного життя суспільства, наданням йому можливості для участі в управлінні державою, суспільним життям - виборчі права, свобода слова);
особисті права та свободи (гарантують недоторканність особи та її гідності).
Варто зауважити, що наведена вище класифікація прав і свобод має умовний характер. Одне й те ж право може належати до двох або навіть трьох груп. Приміром, право на використання досягнень культури - соціально-економічне право та право особи, а в умовах тоталітарної системи може набути політичного значення (згадаймо боротьбу в колишньому СРСР з письменниками-дисидентами).