7.2. Поняття громадянства

Права особи значною мірою залежать від того, є вона громадяни­ном держави чи ні. Під громадянством потрібно розуміти постій­ний правовий зв'язок особи та держави, що проявляються в їхніх взаємних правах і обов'язках. Такий зв'язок виникає, зазвичай, з народженням людини та зберігається протягом усього її життя. .

Інститут громадянства історично виник у процесі буржуазних революцій під упливом ідей природного та невідчужуваного права. Він прийшов на зміну інституту підданства, що за умов феодального абсолютизму з його поділом на суспільні стани та нерівності їхніх прав символізував повну залежність людини від монарха, що проявлялося в її обов'язку перебувати "під данню" та повністю виконувати волю свого пана.

У сучасних умовах термін "підданство" застосовується лише в монархічних державах і, зазвичай, суто символічно, та нічим не відрізняється від терміна "громадянство". Більше того, в консти­туціях багатьох країн, які за формою правління є монархіями (Іспанія, Бельгія, Нідерланди та ін.), замість терміна "підданство" вживається термін "громадянство".

XVIII ст., коли держава визнала людину вільним і рівно­правним учасником суспільних відносин, активним учасником здійснення суверенної влади держави, термін "громадянство" набуває поширення. Уперше він був проголошений французькою революцією в Декларації прав людини і громадянина 1789 р.

Наявність громадянства (підданства) надає особі весь об'єм прав і обов'язків, які передбачені конституцією та законодавством певної держави. Саме цим відрізняється статус громадянина (підданого) від правового статусу іноземців і осіб без громадянства, які, на відміну від громадян, суттєво обмежені в правах та свободах.

Формування інституту громадянства в незалежній Україні поча­лося з Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 p., яка містила окремий розділ про громадянство. Питання, пов'язані з громадянством України, вирішуються на основі Конституції України, Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 p., які ввібрали в себе міжнародно-правові норми з питань громадян­ства, зафіксованих у міжнародних актах універсального та спеціаль­ного характеру. Зокрема й у Статуті ООН, Загальній декларації прав людини (1948 p.), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 p.), Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1979 p.), Конвенції про права дитини (1989 p.), Гаазькій конвенції щодо врегулювання окремих питань, пов'язаних з колізією законів про громадянство (1930 p.), Конвенції Ради Європи про скорочення випадків множинного громадянства (1963 p.), Європейській конвенції про громадянство (1997 р.) та ін.

Отже, громадянство - правовий зв'язок між фізичною особою та Україною, що проявляються у їхніх взаємних правах і обов'язках.

7.3. Принципи громадянства України

Громадянство України, як специфічний правовий зв'язок особи й Української держави, базується на певних принципах - основ­них, визначальних ідеях, які покладено в основу взаємозв'язків елементів змісту громадянства, взаємовідносин держави та грома­дянина. Вони поділяються на загальні й спеціальні.

Загальні принципи властиві не тільки інститутові громадян­ства, а й іншим політичним, соціальним і правовим інститутам та є структуроутворювальними елементами відносин особи й держави. Це, зокрема: повновладдя народу; демократизм; інтер­націоналізм; утілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави; поєднання інтересів суспільства, держави й особи; повага до норм міжнародного права тощо.

До спеціальних принципів громадянства України нале­жать такі:

•єдиного громадянства (закріплений у ст. 4 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про громадянство України" і суть його полягає в тому, що громадянин України не може одночасномати громадянство іншої держави; він спрямований на забезпечення єдиного правового статусу для всіх громадян України та їх однако­вого правового зв'язку з державою; ліквідує підґрунтя політичних і юридичних колізій, що є у тих країнах, конституції яких визнають інститут подвійного громадянства (біпатризму);

• рівності (закріплений у ст. 24 Конституції України та ст. 2 Загальної Декларації прав людини й полягає в тому, що всі громадяни України, незалежно від підстав форм та часу набуття громадянства, є рівними перед законом і мають рівні конституційні права, свободи й обов'язки);

• гуманізму (означає, .що ніхто з громадян не може бути по­збавлений громадянства чи права змінити громадянство, бути вигнаним за межі України або виданий іншій державі);

• невід'ємність громадянства України (проявляється в збере­женні за громадянами України українського громадянства, в пріо­ритетності громадянства України, в забороні позбавлення громадянина України громадянства, в неприпустимості вислання громадянина України за межі України);

• збереження громадянства (випливає з положення про пріо­ритетність громадянства України: одруження громадянина чи громадянки України з особою, що перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їхнього громадянства; проживання чи тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його громадянства України; за дітьми, усиновленими іноземцями,зберігається громадянство України та ін.);

недопустимості автоматичної втрати громадянства України (громадянство України втрачається тільки після настання юридичного факту - видання Указу Президента України, за наявності підстав, визначених в Законі України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 p.);

- єдності громадянства членів сім'ї (реалізується, передусім, при визначенні громадянства дітей віком до 16 років у разі зміни громадянства їхніх батьків, але українське законодавство не за­бороняє членам сім'ї мати різне громадянство);

- запобігання виникненню випадків безгромадянства та ін. Згідно із Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р., до громадян України належать:

• усі громадяни колишнього СРСР, які на момент про­голошення незалежності України (на 24 серпня 1991 р.) постійно проживали в Україні;

• особи, що при набранні чинності Законом України "Про громадянство України" (ІЗ листопада 1991 р.) постійно проживали в Україні;

особи, які народилися чи постійно проживали в Україні, їхні нащадки;

особи, що набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до виключної компетенції Верховної Ради України (п. 2 ст. 92 Конституції України).

Документи, що підтверджують громадянство України:

• паспорт громадянина України;

• свідоцтво про належність до громадянства України;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;- тимчасове посвідчення громадянина України;

— проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт;

• службовий паспорт;

• посвідчення особи моряка;

• посвідчення члена екіпажу;

• посвідчення особи на повернення в Україну.