- •Тема 1. Конституційне право - галузь національного права України
- •Тема 9. Конституційно-правові основи організації державної влади в Україні
- •Тема 10. Місцеве самоврядування в Україні
- •1.1. Предмет конституційного права України
- •1.2. Методи конституційного регулювання
- •1.3. Конституційно-правова відповідальність
- •2.1. Поняття системи конституційного права
- •2.2. Принципи конституційного права
- •2.3. Конституційно-правові норми
- •2.4. Інститути конституційного права
- •3.1. Поняття конституційне-правових відносин
- •3.2. Суб'єкти конституційно-правових відносин
- •3.3. Об'єкти конституційно-правових відносин
- •3.4. Види конституційно-правових відносин
- •3.5. Юридичні факти в конституційному праві
- •41. Поняття та основні риси джерел конституційного права
- •4.2. Види джерел конституційного права України
- •5.1. Поняття конституції
- •5.2. Історичні етапи становлення конституції як Основного Закону
- •5.3. Основні етапи становлення Конституції України
- •5.4. Класифікація конституцій
- •5.5. Структура та способи прийняття конституцій
- •5.6. Фактична та юридична конституції
- •5.7. Структура Конституції України
- •5.8. Функції та принципи Конституції України
- •5.9. Порядок внесення змін до Конституції України
- •6.1. Поняття, сутність, принципи та система конституційного ладу України
- •6.2. Конституційні основи державного ладу України
- •6.4. Державна мова в Україні
- •6.5. Територіальний устрій України
- •6.6. Державні символи України
- •7.1. Поняття прав і свобод людини та громадянина
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.3. Принципи громадянства України
- •7.4. Підстави та форми набуття громадянства України
- •7.5. Підстави та форми припинення громадянства України V
- •7.6. Органи, що вирішують питання, пов'язані з громадянством України
- •7.7. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні
- •7.8. Система прав і свобод людини та громадянина
- •7.9. Рівноправність громадян
- •7.10. Соціально-економічні та культурні права
- •7.12. Особисті права та свободи громадян
- •7,13. Колективні права українського народу
- •7.14. Конституційні обов'язки громадян України
- •7.15. Гарантії конституційних прав, способи їх здійснення та захисту
- •7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану
- •Тема 8.
- •8.1. Поняття і значення виборів
- •8.2. Види виборів
- •8.3. Види виборчих систем
- •8.4. Принципи виборів
- •8.5. Українське законодавство про вибори й основні стадії виборчого процесу
- •8.6. Поняття референдуму
- •8.7. Види референдуму
- •8.8. Всеукраїнський референдум
- •9,1. Загальні засади організації органів державної влади та місцевого самоврядування
- •9.2. Поняття парламенту
- •9.2. Верховна Рада - парламент України
- •9.4. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •9.5. Основні форми діяльності Верховної Ради України
- •9.6. Зміст основних повноважень Верховної Ради України
- •9.7. Законодавчий процес в Україні та його стадії
- •9.8. Конституційно-правовий статус народного депутата України
- •9.9. Поняття та становлення інституту президента в Україні
- •9.10. Основні напрямки діяльності та повноваження Президента України
- •9.11. Вибори Президента України
- •9.12. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •9.13. Склад Кабінету Міністрів України
- •9.14. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •9.15. Центральні органи виконавчої влади
- •9.16. Місцеві органи виконавчої влади
- •9.17. Поняття, ознаки та функції судової влади
- •9.18. Судова система України
- •9.19 Основні засади українського судочинства
- •9.20. Правовий статус суддів
- •9.21. Вища рада юстиції
- •9.22. Конституційний Суд України
- •9.23. Прокуратура України
- •Тема 10
- •10.1.Поняття самоврядування
- •10.2. Система місцевого самоврядування
- •10.3. Основні принципи місцевого самоврядування
- •10. Судового захисту прав місцевого самоврядування -
- •10.4. Матеріальна та фінансова основи й повноваження місцевого самоврядування
5.9. Порядок внесення змін до Конституції України
Практика свідчить про те, що якою б досконалою не була конституція, але життя не стоїть на місці. Тож .виникає необхідність внесення змін і доповнень до конституції.
Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею ж порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного законодавства. Такий порядок закріплений в розділі XIII Конституції України (статті 154—159) і має на меті забезпечення стабільності Конституції як Основного Закону нашої держави. Водночас він спрямований і на поєднання стабільності та гнучкості (динамізму) конституції, що дає можливість своєчасно на конституційному рівні реагувати на об'єктивні потреби розвитку суспільства й удосконалення державного управління. Саме сталий процесуальний порядок внесення змін до Конституції України забезпечує стабільність правового змісту та можливість часткової зміни певних конституційних положень у разі необхідності.
У ст. 154 Конституції України визначено обмежене коло суб'єктів, яким надано право порушувати питання про зміну положень Основного Закону. Це суб'єкти, що безпосередньо представляють Український народ, - всенародно обраний Президент України та не менше третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (150 осіб). Звуження кола суб'єктів законодавчої ініціативи при внесенні змін до Конституції України, порівняно зі внесенням звичайного законопроекту, з Президента України, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції України) до Президента та не менше ніж третини народних депутатів, є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції України й обґрунтованості вимог внесення до неї змін.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, як це передбачено Регламентом Верховної Ради України, повинен бути поданий у письмовій формі із супровідною запискою, в якій має бути обґрунтована необхідність розробки та прийняття закону, вказано про фінансові й інші витрати, пов'язані з прийняттям і впровадженням закону. Стаття 155 Конституції України встановлює, що після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміну конституційних норм процес розгляду та прийняття відповідного закону поділяється на два основні етапи.
На першому етапі відбувається обговорення та схвалення законопроекту більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Схвалення законопроекту ще не означає його прийняття та є лише попереднім актом, який свідчить про позитивне ставлення до законопроекту більшості депутатів. Оскільки це схвалення ще не є остаточним рішенням, то воно приймається більшістю І оцім чи піл конституційного складу Верховної Ради України.
На другому етапі законотворчого процесу Верховна Рада України приймає остаточне рішення щодо законопроекту. Вже схвалений простою більшістю Верховної Ради України законопроект може бути прийнятий нею тільки на наступній черговій сесії парламенту. Чергові сесії Верховної Ради відбуваються двічі на рік і між сесіями є перерва, тому встановлений Конституцією України порядок дає можливість народним депутатам більш ґрунтовно вивчити законопроект і визначити своє ставлення до нього. Тепер за законопроект про внесення змін до Конституції України повинні проголосувати, щоб він був прийнятий, не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Із загального порядку внесення змін до Конституції України є винятки, що стосуються тих розділів, які становлять її фундаментальні засади, що повинно запобігти будь-яким спробам змінити суть Конституції України. Це розділ І - "Загальні засади", розділ III - "Вибори. Референдум" і розділ XIII - "Внесення змін до Конституції України". Суть цих винятків полягає в тому, що, по-перше, суб'єктами законодавчої ініціативи про внесення змін до цих розділів є Президент України чи не менш як дві третини депутатів від конституційного складу Верховної Ради України; по-друге, такий законопроект подається до Верховної Ради України за умови його прийняття не менш як двома третинами від її конституційного складу та затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України.
Конституція України (ч. Я ст. 156) встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до її розділів І, НІ, XIII з одного й того ж питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Ця конституційна норма гарантує сталість конституційного правопорядку в країні, а також оптимально зважає на думку народу з приводу зміни Конституції . України, позаяк результати виборів до Верховної Ради наступного скликання, склад її депутатів залежатиме й від оцінки громадянами запропонованих змін до принципових засад Конституції України.
Згідно зі ст. 157 Конституції України, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають:
- скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина;
- ліквідацію незалежності України;
— порушення територіальної цілісності нашої держави.
До Конституції України не може бути внесено будь-яких змін в умовах воєнного чи надзвичайного стану. При цьому під останнім розуміють особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що тимчасово допускає обмеження в здійсненні конституційних прав та свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Ця норма має на меті забезпечити правопорядок у суспільстві, злагоду та спокій в умовах, які конче необхідні для успішного подолання складних для держави й суспільства обставин (захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку чи в разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України насильно) чи збереженню життя та здоров'я людей при стихійних лихах, аваріях, епідеміях.
Конституцією України (ст. 158) заборонено повторне подання до Верховної Ради України одного й того ж законопроекту про внесення змін до неї, якщо він уже розглядався Верховною Радою України та був нею відхилений, раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Це конституційне положення спрямоване на збереження стабільності Конституції України та має на меті забезпечення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень повсякденно в повному обсязі, запобігання перетворенню парламенту на дискусійний клуб.
Стабільності Конституції України сприяє і те її положення, . що Верховна Рада України протягом терміну своїх повноважень (п'ять років) не може двічі змінювати одні й ті ж положення Основного Закону.
Згідно зі ст. 159 Конституції України, всі законопроекти щодо внесення до неї змін розглядаються Верховною Радою України тільки за наявності висновку Конституційного Суду України. Висновок повинен містити відповіді на такі питання:
чи не скасовуються або чи не обмежуються законопроектом права та свободи людини та громадянина?
чи не спрямований він на ліквідацію незалежності України?
чи не порушує законопроект територіальної цілісності України?
за яких умов передбачається внесення змін до Конституції України?
чи не буде розглядатися законопроект Верховною РадоюУкраїни повторно в річний термін з дня прийняття рішення щодо того ж законопроекту?
чи відповідає законопроект вимозі про те, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі зміню вати одні й ті ж положення Конституції?
Отож уся система процесуальних конституційних норм, за якими можливе внесення змін до Конституції України, спрямована на захист Конституції, що є історичним надбанням українського народу та відповідає його прагненням до збереження й розвитку держави, зміцнення громадської злагоди і забезпечення гідних умов життя.
ТЕМ А 6
Загальні засади конституційного ладу України