7.12. Особисті права та свободи громадян

Особисті права та свободи, на відміну від політичних прав, які стосуються, передовсім, громадянина, зазвичай, характери­зують правове становище особи в суспільстві та безпосередньо пов'язані з особою, задоволенням її особистих інтересів.

До особистих прав людини належать: право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), невід'ємне право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недоторкан­ність (ст. 29), право на недоторканність житла (ст. ЗО), право на таєм­ницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої корес­понденції (ст. 31), право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), право на свободу пересування й вільний вибір місця прожи­вання (ст. 33), право на свободу світогляду та віросповідання (ст. 35).

Конституція України зазначає, що повага до особи, охорона прав і свобод громадян — обов'язок усіх державних органів, громадських організацій, посадових і службових осіб. Викори­стання громадянами своїх особистих прав не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства, держави, правам інших громадян.

7,13. Колективні права українського народу

У XX столітті спочатку в конституційному праві країн тоталітарного соціалізму, а потім і в інших основних законах стали широко закріплюватися права різноманітних спільностей, колекти­вів. Та вперше це було зроблено ще в 1776 р. у Декларації неза­лежності американських колоній Великобританії, що проголосила право народу на опір урядові. Прикладом колективного права є суверенітет народу. Положення про суверенітет народу є не­від'ємною частиною майже всіх конституцій світу. Про те, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, що виключно народові належить право визначати й змінювати консти­туційний лад в Україні, йдеться в ст. 5 Конституції України.

Багато особистих прав і свобод, закріплених в Конституції України, також мають колективний характер або можуть здійсню­ватися лише в колективі. Це, зокрема, право на страйк (одна людина, що не з'явилася на роботу - не страйкар, а прогульник), колективно здійснюється право на мітинги та демонстрацію, колективний характер мають також екологічні права. З іншого боку, колективні права не можуть здійснюватись індивідуально.

7.14. Конституційні обов'язки громадян України

Конституція України, поряд з низкою найважливіших прав і свобод людини та громадянина, про які вже зазначалося, встановлює конституційні обов'язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає чи перебуває на території України.

Обов'язки — це певне коло дій, покладених на особу та без­умовних для виконання. Вони стислі в своєму переліку, але всі вагомі, оскільки значною мірою забезпечують реалізацію прав. Громадяни України мають такі обов'язки: неухильно дотри­муватися Конституції України та законів України; шанувати її державні символи; оберігати інтереси держави; сприяти зміцненню її могутності; захищати свою Вітчизну, її незалежність і територіальну недоторканність; відбувати військову службу відповідно до закону; сплачувати податки та збори; поважати національну гідність інших громадян, їхні законні права та інтереси; піклуватися про виховання дітей, про батьків, надавати їм допомогу; берегти навколишнє середо­вище, історичні пам'ятники й інші культурні цінності.

Конституція України в чітких формулюваннях закріплює тільки індивідуальні обов'язки - обов'язки людини, що живе в суспільстві, й обов'язки громадянина держави. Водночас деякі-заборони, що стосуються колективів, громадських організацій, можуть одночасно розглядатись і як їхні обов'язки. Це, наприклад, за­борони щодо діяльності політичних партій (їм забороняється ви­користовувати насильницькі засоби для зміни конституційного ладу, пропагувати війну, насилля тощо).