143.Фін. Ринки у. На шляху інтеграції до єс.

Наприкінці XX століття глобалізація і конкуренція зумовили ситуацію, за якої можливості країн досягти ек. і соц. росту наодинці, на індивідуальній основі, різко скоротилися. Не випадково регіональна інтеграція стала невід'ємною рисою останнього десятиріччя минулого століття.

Фін. ринки є однією з найскладніших та найбільш важливих сис-м в структурі сучасної еко.. В організаційному плані фін. ринок - це сукупність ринк. фін. інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фін. ресурсів до позичальників. До них належать комерц. банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенс. та страх. фонди, нац. банк, позабіржові торговельні системи, розрах.-клірингові орг-ції, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, ін.. фін. інститути, які відповідають чинному законод. і можуть здійснювати операції на фондовому ринку. Фінансовий ринок має складну вн. структуру. Він включає: валютний ринок, ринок кредитів, ЦП та фін. послуг. Фінансові ринки також поділяються на види: ринки облігацій та акцій; первинні та вторинні ринки; біржовий та позабіржовий оборот; ринки грошей і капіталів. Основною функцією даної системи є трансформація суп. заощаджень в інвестиції, тобто забезпеч. інвестиційного процесу в ек., що є основою накопичення капіталу і, тим самим, - ек. розвитку.

Участь наці. ринків грошей та ка-лів в операціях світового ринку визнач. такими чинниками: •наявністю розвиненої кредитної системи та фондової біржі; •місцем країни у світовій ек. системі господарства та її валютно-ек.станом; •помірністю податкового тиску; •пільговим вал. законод., що відкриває іноз. позичальникам доступ на нац. ринок грошей та капіталів, а іноз. ЦП -до біржового котирування; •вдалим географічним положенням; •відносною стабільністю політ режиму.

Питання інтеграції у рамках європ. структур на сучасному етапі є ключовим у зовн. політиці практично всіх країн Центр-Сх Європи (ЦСЄ), оскільки кожна з них прагне досягти високого рівня ек. розвитку і сподівається на партнерську підтримку та сприяння з боку західноєвроп. сусідів. У. в даній ситуації відіграє не останню роль, оскільки країнам ЦСЄ важливо зберегти не тільки цивілізовані стосунки, а й товарний обіг, численні ек. та культурні програми з У.. Створення Європ. валютного союзу (ЄВС) об'єднало важливих західноєвроп. партнерів У., і разом зараз вони є другим (виходять на першу позицію) найбільшим торговим партнером У., найбільш важливим джерелом прямих іноз. інвестицій та інших потоків капіталу.

Особливо значущими для країн, що переживають перех. процеси, є міжнар. інвестування. Світовий досвід переконує у проблематичності для таких країн вирішення питань виходу з ек. кризи без залучення й ефективного використання іноз. інвестицій.

В цілому на даному етапі відносини між У. та ЄС розвиваються позитивно, але загальний фон для їх виведення на якісно новий рівень досить непростий. Серед найсуттєвіших чинників, що стримують цей процес, *важка ек. ситуація в У., *незадовільний стан інституціонального забезпечення політики У. щодо ЄС, *досить непроста вн. ситуація в Євроспільноті, що не завжди сприяє виробленню адекватної позиції країн-членів щодо У...

Загальна динаміка ПІІ з країн-членів ЄС в У. виглядає останнім часом позитивною. Але, практично немає великих інвестицій у виробничий сектор, що значно обмежує їх реальне значення для української ек-ки. Але на сьогодні обидві сторони націлюються далі розширювати та поглибл співроб. в галузі інвестув.

Не найсильнішою склад ек. відносин У. з ЄС виглядає сфера експорту капіталу, без розвитку якого неможливо забезпечити проникн та закріплення укр компаній на спільному європ. ринку. Офіційно зареєстр обсяги такого експорту мізерні - менше 3 млн. дол. США (3% від загального офіц обсягу інвест з У. за кордон) і останнім часом навіть зменш. І це при тому, що мільярди доларів були нелегально вивезені за межі України, у т.ч. до країн ЄС.

44