2.Мф та їх складові. Світове фін. Середов. Та його взаємозв’яз. Зі світовим ек. Середов.

Фінанси — це ек. відносини, які пов'язані з форм-ням, розподілом і використ. централіз. і децентралізм. фондів гр.. коштів з метою виконання ф-цій і завдань держави та забезп. умов розшир. відтворення. Предметом вивч. фінансів як наук. дисципліни є питання розподілу обмеж. грош. коштів у часі та в умовах невизначеності Фін. базуються на 3ох аналітичних «стовпах»: 1)оптимізація використ. гр. коштів з урах. ф-ра часу; 2)оцінювання вартості активів; 3)управління ризиком, що включає і портфельну теорію Складові МФ: 1)світове фін. середовище, 2)МФ ринки або світовий фін. ринок, 3)міжнар. банківська справа, 4)міжнар. портфельні інвестиції, 5)фінанси ТНК. Фінанси поділяються залежно від масштабу їх ф-онування і від природи суб'єктів на міжнародні, та національно-державні. Світове фін. середовище скл. з таких ел-тів: 1)МФ ринки, 2)міжнар. банківська справа, 3)міжн портфельні інвестиції, 4)фін. міжнар.корпорацій 5)Світове середовище. Взаємозв'язок МФ і світового ек. середов. Світове фін. середов. стрімко змінювалося протягом останніх десятиліть. Його неможливо х-зувати без розгляду змін у світовому ек. середовищі та в структурі світової ек-ки. Післявоєнні зміни ек. середовища визначили новий етап форм-ня світового середовища, який продовжується й нині. Серед змін світового фін. середовища слід відзначити такі: *зростання ринку євровалюти, *розвиток заг. європ. ринку, *посилення ролі ТНК, *міжнар. фінансові кризи, низка нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, *розпад комуністичної системи в СРСР й країнах Сх. Європи та їхній перехід до ринк. ек..

Х-р та напрями розвитку світового вир-цтва та торгівлі суттєво не змінюються з року в рік. Однак, з урах. довгостр. перспективи, зміни цих напрямків змогли вплинути на величину та структуру світових фін. потоків.

Основні тенденції стр-них змін світової ек-ки: *зміни у відношеннях між сировинними та пром. розвинутими країнами; *перехід промислово розвин. кр. від трудомісткого до наукомісткого вир-цтва; *підвищеня значення міжнар. руху к-лу, * зростання ступеня диверсифікації діяльності багатонац. Корпорацій, зокрема міжнар інвестув в СП та угоди про партнерство.

3. Суб’єкти мф та їх хар-ка.

Суб'єкти: 1)держава; 2)МО ;3)юр. особи, серед яких особливе місце посідають: *ТНК; * ТНБ; *фінансово-кредитні орг-ції; *біржі; 4)фіз. особи.

Суб'єкти системи МФ з позицій конкретної держави поділяються на резидентів та нерезидентів.

Держава — це основний суб'єкт, що діє у сфері МФ і в особі державних органів (КМУ, МінФін, Мін. Закорд. справ та ін.) та через офіційних посадових осіб (президент, прем'єр-міністр) має право здійснювати такі види діяльності: брати участь у міжнар. ек. та фін. конференціях, у діяльності МО, укладати міждерж. договори щодо експорту—імпорту товарів та послуг, а також клірингові, платіжні й валютні угоди, міждерж. угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інв-ня, фін-ня; здійснювати операції із золотом та дорогоц метал, емітувати державні казначейські зобов'язання, ЦП; забезпечувати фін. й іншими гарантіями операції різних юр. та інших осіб; надавати безплатну фін. допомогу. Центральні банки — це органи держ. рег-ня ек-ки, яким надано право монопольного випуску банкнот, регулювання гр. обігу, кредиту й вал. курсу, зберігання золотовалютних резервів. ЦБ є агентом уряду при обслуговуванні держ. бюджету. Основним завданням ЦБ є збереження стабільної купівельної спроможності нац. грош. одиниці та забезпеч. безперебійності грош. платежів і розрах. у країні

Функції ЦБ: •центральний банк має монополію на здійснення емісії готівкових грошей і організацію їх обігу; •є банкіром уряду; банк банків; •проводить гр..-кр. регулюв. і здійснює банківський нагляд. Міжнар. організації — це створені на основі міжнар. договору і статуту для виконання певних ф-ій об'єднання суверенних держав, які мають систему постійно діючих органів, володіють міжнар. правосуб'єктністю і засновані відповідно до міжнар. права. Поняття правосуб 'єктності включає: •правоздатність — здатність мати права та обов'язки; •дієздатність — здатність незалежно від інших суб'єктів здійснювати свої права та обов'язки. Міжнар. вал.-кред. і фін. організації (МФ організації) —це ек-ні орг-ції, створені на основі міждерж. угод для регулювання міжнар. вал. і фін.-кредитних відносин з метою стабілізації світової ек-ки.

Провідне місце серед МФ організацій посідають: МВФ, Банк міжнар. розрахунків, МБРР та його підрозділи, МАР, Міжнар. агенція з інвестиційних гарантій (МАІГ), ЄІБ, регіональні міжнар. банки розвитку країн, що розвиваються, ЄБРР, вал.-кред. й фін. організації ЄС та ін.

Інституційна структура міжнар. вал.-кред. і фін. відносин включає МО, які: 1)мають великі повноваження і ресурси, здійснюють регулювання міжнар. валютно-кредитних і фін. відносин; 2) існують як форум для міжурядового обговорення, для вироблення консенсусу і рекомендацій з вал. і кредитно-фін. політики;

3) забезп. збір і поширення статист. та науково-дослідної інфо. з актуальних вал.-кредитних і фін. проблем та ек. в цілому. Виникнення міжнар. фін. інституцій зумовлене причинами, до яких відносять: •посилення процесів глобалізації ек-ки, створення ТНК і ТНБ; •розвиток міждерж. регул-ня світогосп. зв'язків, у т.ч. валютно-кредитних і фінансових відносин;•необхідність спільного виріш проблем нестаб-ті світової ек-ки, куди входять світова вал. система; світові ринки валют, кредитів, ЦП, золота.