101. Факторинг.

Факторинг – це один із видів посередницьких операцій, що проводиться банками та спеціальними компаніями і являє собою купівлю грошових вимог експортера дог імпортера, а також їхню інкасацію. По суті факторингова операція являє собою комісійно-посередницьку операцію з передання клієнтом банку права на стягнення боргів.

Суб’єктами факторингових операцій є: 1) факторинговий відділ банку або факторингова компанія; 2) клієнти – постачальники товару або виконавці робіт; 3) покупці товарів та послуг.

Сутність факторингової операції полягає в тому, що факторингові компанії купують рахунки експортерів з певною знижкою: експортери отримують від даної компанії від 70 до 90 % суми боргу готівкою в залежності від платоспроможності клієнта, а решта 10-30 % сплачується після перерахування імпортером коштів за товар.

Етапи здійснення факторингової операції: 1) аналіз факторинговою компанією платоспроможності імпортера; 2) перевірка та купівля всіх грошових вимог за рахунками-фактурами, що були виставлені імпортеру; 3) отримання експортером авансу за продану дебіторську заборгованість – 70-90% вартості боргу, решта – після його сплати; 4) поставка товарів/послуг експортером імпортерові; 5) оплата вимог імпортером.

Факторингова компанія, здійснюючи свою діяльність, надає кредит до 120 днів і отримує винагороду у вигляді надбавки у 2-4% до офіційної облікової ставки за факторинговий кредит, а тому забезпечує собі високі прибутки. Оплату факторингових послуг здійснює клієнт компанії.

Переваги факторингу: для експортера – запобігання кредитним і валютним ризикам та прискорення кругообігу коштів, для імпортера – можливість не мати справи з переказним векселем та акредитивом.

Факторинг поділяють на окремі види за певними ознаками:

1. за видами здійснення операцій: - конвенційний (широкий) ф — універсальна система фінансового обслугов, яка включає БО, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.;

-конфіденційний (обмежений) ф — обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передання права на отримання грошей та ін.;

2. залежно від кількості факторів операції: • прямий факторинг — в операції бере участь лише один;

• фактор — з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав ф угоду;

• опосередкований ф — в операції беруть участь два фактори: 1) з експорту в країні експортера; 2) з імпорту в країні імпортера;

3. за ступенем інформованості дебітора: • розкритий ф — операція, в якій дебітор повідомляється про ф угоду;

• нерозкритий ф — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний дебітор не повідомляється про неї.

102. Форфейтинг.

Форфейтинг – це купівля спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівку без права регресу на експортера (без права повернення експортеру) середньострокових векселів та інших боргових і платіжних документів що виникли під час поставки товарів за умови надання експортером достатнього забезпечення. По суті форфейтингова операція являє собою купівлю експортних вимог форфейтером з виключенням права регресу на експортера (форфетиста) у випадку несплати.

Форфейтером може бути як банк, так і спеціалізована фінансова компанія.

Сутність форфейтингової операції полягає в тому, що імпортер надає експортерові простий вексель з гарантією банку, а експортер продає його форфейтинговому банку з певною знижкою, яка в основному базується на домінуючій на даний час процентній ставці; форфейтер в свою чергу бере на себе всі політичні та комерційні ризики. Отже, форфейтер надає фінансове забезпечення для закордонних покупців, негайно розраховуючись із продавцем (експортером), але без права обороту.

Форфейтинг застосовується з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, а також з метою надходження готівки експортеру, що надав кредит своєму покупцеві.

Переваги, що дає форфетування експортеру:

• поліпшпозиції експортера з ліквідності, тому що фірма негайно отримує готівку;

• експортер звільняється від валютних, кредитних і % ризиків;

• зменш довгострок вимоги у балансі фірми, що сприяє зростанню її кредитоспром;

• знімається необхідність контролю за погашкредиту і роботи з інкасації платежів;

• форфетинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту чи на інший кредит, що надається банком.

Недоліки форфетингу:

*Висока вартість: ставка з форфетування значно вища звичайних ставок за кредитами, тому що форфетер бере на себе ризики. Витрати з форфетингу складаються з:

• витрат на отримання банк гарантії чи авалю за векселем;

• ризикової премії за політ ризик;

• витрат на мобілізацію грош коштів, що залежать від ставок % на євроринку;

• управлінських витрат;

• комісії форфетера, що становить різницю в часі між укладанням угоди і наданням документів.