121.Пряме зарубіжне інвестування тнк та його мотивація.

Пряме зарубіжне інвестування — це один із кількох методів, який використовують комерційні підприємства для отримання прибутку на іноземних ринках. Для ТНК інвестиції, вкладені за кордоном, будуть зарубіжними інвестиціями, а для країни, що приймає, — це іноземні інвестиції. Прямі інвестиції передбачають підприємницьку інвестиційну діяльність.

Пряме зарубіжне інвестування включає такі чотири напрями:

• переказування капіталу у формі кредитів між прямим інвестором і його підрозділами;

• контролююче інвестування;

• джерело коштів операцій за кордоном;

• баланс руху платежів.

Прямі зарубіжні інвестиції — категорія міжнародних інвестицій, за допомогою яких резидент однієї країни реалізує довгострокові інтереси у підприємстві-резиденті іншої країни.

Під довгостроковими інтересами розуміється існування довгострокового зв'язку між прямим інвестором і підприємством, а також значний вплив, який інвестор здійснює на управління його роботою.

Інвестиції класифікуються як прямі у тому випадку, коли резидент однієї країни володіє 10% чи більше звичайних акцій чи голосів інкорпорованого підприємства чи має еквівалентну участь в неінкорпорованому підприємстві.

Мотиви здійснення прямих зарубіжних інвестицій можна пояснити: по-перше недосконалістю ринку та роллю уряду на ринку; по-друге, інтерналізацією та електричною теорією; по-третє, теорією портфеля.

Недосконалість ринків продукції та факторів виробництва, фінансового ринку може виникнути: 1) природно 2) унаслідок діяльності уряду країни.

Недосконалість ринків «створюють» уряди країн шляхом введення тарифів і нетарифних бар'єрів для імпорту, податкових стимулів, субсидій і контролю за фінансовими угодами і таким чином ступінь монополістичного ціноутворення на ринках продукції і ресурсів може значно змінюватися залежно від країни. ТНК недосконалість ринків враховують при:

• розподілі виробництва між філіями з метою мінімізації витрат;

• отриманні позики на євроринках з низькою вартістю;

• використанні за кордоном дешевшої робочої сили;

• розподілі прибутку між філіями з метою мінімізації податків;

• використанні виробничої інформації, яка є власністю фірми, для випуску кращої продукції;

• нафтохімічна фірма використовує пріоритетну технологічну базу для розроблення вдосконалених методів виробництва.

Інтерналізація й еклектична теорія. В еклектичній моделі враховані фактори, які впливають на можливості реалізації тієї або іншої форми виходу на зарубіжні ринки ТНК. ТНК беруть до уваги наявність трьох основних умов: специфічні конкурентні переваги (можливістю отримання прибутку),тоді експортна діяльність, ліцензування, патенти; переваги розміщення ( існуванням позитивних рис у країні); по-третє, перевага інтерналізації..-створення виробництва за кордоном має бути більш привабливим, ніж на місцевому ринку. Теорія портфеля полягає у тому, що диверсифікований портфель може забезпечувати кращі загальні результати діяльності, ніж недиверсифікований достатньою мірою — добре складений портфель інвестиційних проектів може забезпечити краще співвідношення ризику і прибутку.