104. Синдик кредит та процес синдикації. Методи зниж ризиків при наданні синд кредитів.

Синдикований кредит-кредит, що надають між нар консорціуми, обсяг яких сягають декількох млрд. Дол. І надаються на 3-5-10рр. Надфється переважно як євро кредит.

Форми: 1)класична2) З обмовкою про валютний опціон-позич-ку надається право вибору валюти погаш боргу.

Види:поновлювальні і з фіксованим строком

Вартість СК складає: комісійні. % ставки по кредитуванню, податки, банк ставкою

Види комісійних у СК:

1-за управління, 2-за участь банків, 3-за зобов’язання позич-ка погасити кредит і встановл терміну погаш.4-за обслуг кредитів, 5-за перегов, 6-агентс комісія,7-резервув коштів. Сукупна комісія =0,5-1,25% ном.суми кредиту.

Синдикація в свою чергу – це об’єднання групи банків з метою кредитування одного позичальника, при якому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частку наданого кредиту. Усі євро кредити набувають синдикованої форми – саме так вони реєструються та аналізуються деякими міжнародними організаціями.

Об’єднання банків в синдикати для надання кредиту має такі цілі: 1) можливість зібрати великі фонди; 2) прагнення розподілити ризики між учасниками об’єднання; 3) розширення кола учасників через збільшення кількості банків з різних країн.

Головний банк – це банк (може бути кілька банків), що обирається майбутнім позичальником з метою підготовки синдикованого кредитування, які він має намір здійснити. Саме головний банк визначає найважливіші параметри позики: розмір кредиту; термі кредиту; валюту кредиту; процентну ставку; комісійні, а також основні правові засади. Після завершення збору фондів, головний банк починає відігравати агента для інших учасників синдикованого кредиту, тому він несе відповідальність як перед позичальником, так і перед своїми партнерами.

Ризик при наданні навіть синдикованого кредиту завжди існує, він лише розподіляється між його учасниками. Існує ризик неплатоспроможності позичальника – комерційний ризик, та правовий ризик – ризик суверенітету.

З 80-х років ХХ ст. обсяги синдикованих кредитів почали стрімко зростати і в середині 90-х років перевищили за обсягами традиційні міжнародні кредити.

105. Золото і його роль у міжнародній валютній системі. Значення золота у валютній сфері.

Історично золото та срібло виконували функцію світових грошей. Паризька валютна система закріпила цю роль тільки за золотом. Але після Другої світової війни, коли зріс валютно-економічний потенціал США, розгорнулася боротьба за панування долара над золотом. 15 серпня 1971 р. США наклали „золоте ембарго” на розмін доларів, у 1976 році офіційно почався процес демонетизації золота згідно Кінгстонської угоди, ратифікований у 1978 р. Отже, золото вийшло з грошового і валютного обігу і осіло в скарбах. На сьогодні операції з ним відбуваються на особливих ринках. Але питання щодо їх ролі як грошей залишається спірним.

Основні зміни ролі золота: 1) Золото перестало прямо обмінюватися на товари та послуги, перестали встановлюватися золоті ціни – кредитні гроші посунули золото. На сьогодні золото виступає нерозмінними кредитними грошима і зосереджене на ринках їх фактичного обміну.

2) Через те, що золото не може автоматично переходити із скарбів в обіг і навпаки, скарби перестали виконувати роль стихійного регулятора грошового обігу. На сьогодні капітал вкладається в золото з метою збереження своєї реальної цінності в умовах інфляції і валютної кризи. Обсяг офіційних золотих запасів, зосереджений в центральних банках, відображає валютно-фінансові позиції країни і є одним із показників її платоспроможності.

3) Зміна функції золота як світових грошей – на сьогодні відпала необхідність його прямого використання при міжнародних розрахунках.

Роль золота у міжнародних розрахунках: 1) держави підтримують золоті резерви на випадок політичних, економічних або воєнних ускладнень; 2) Держави періодично продають частину золота для поповнення валютних резервів і проплати зовнішніх боргів або покриття дефіциту; 3) ЄВС основана на частковому використанні золота в операціях між центральними банками.