4.Міжнародне фінансове право.

МФ право – це сукупність закріплених юр. норм та принципів, які регулюють МФ відносини. МФ право необхідне для упорядкування МФ механізму. Складається з двох підсистем: 1)фін. права на міждерж. рівні (МВФ) 2)норм нац. фін. права окремих країн, що регулюють МФ відносини цих країн і повинні узгоджуватись з міждерж. нормами. МФ право – частина міжнар. дипломат. та ек. права і формується у вигляді:

1)двостор. і багатосторонніх угод, яких мають дотримуватись суб’єкти міжнар. відносин, 2)міжнар. звичаїв 3)актів міжнар. конференцій і нарад 4)окремих документів МО

Міжнар. конвенції – це угоди між суб’єктами міжнар. права для регулюв. відносин між ними через створення взаємних прав та обов’язків.

МФ право може підлягати регламентації міжнар. публічн. права та міжнар. приватного фін. права.

Норми та джерела МП у сфері МФ: • деякі статті «Статуту Міжнар. суду ООН»; •«Статуту ООН» від 26.06.45 року; •«Декларації про принципи міжнар. права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між держ. у відповідності з Статутом ООН» від 24.10.70.

Норми регулюв. міжнар. приватн. фін. права подано в таких нормативних актах: •ЗУ «Про дію міжнар. договорів на території України» від 10.12.91 •ЗУ«Про міжнар. договори У.» 2004; •ЗУ «Про ЗЕД» 1991; •ЗУ «Про режим іноз. інвестування» 19.03.96; •Цивільний кодекс У.

Основою успішного ек. розвитку є формування стабільної фін. системи, що відповідає рівневі розвитку прод. сил і суп. відносин. Фін. політика як частина системи управління фінансами спрямована на забезпеч. збаланс зрост фін. рес-сів в усіх ланках фін. сис-ми країни, на створ фін. умов для реалізації завдань соціально-ек розвитку.

5.Сис-ма мф, яка регулює фін. Діяльність суб’єктів мф.

Міжнар. конвенції (договори ) – угоди між суб”єктами міжнаро. права для регулюв. відносин між ними через створ. взаємних прав та обов”язків. Сис-ма міжнар. договорів щодо фін.діяльності: *Угоди про створ. міжнар. (регіональн.) орг-цій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжнар. вал.–кредитних відносин (включаючи норми, викладені в уставах вказаних організацій), *Міждерж. міжнар. та регіональних орг-цій : •Договір про створення МФВ ( 1944 ); •Договір про заснування ЄЕС(1957), •Договір про заснування Європ. фонду вал. Співроб. (1973), •Єдиний Європ. акт ( 1985 ), •Договір про ЄС (1993); *Угоди про міжнар. розрахунки, тобто про порядок здійсн. розрахунків за торгові та неторгові операції в сфері МЕВ: Платіжні угоди, в яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах у відповідності з законод., що діє в країнах – учасницях угод: •Договір про товарообіг та платежі між СРСР ( Росією ) і Японією (1991), Фінляндією (1989), Болгарією (1990); •Протокол про врегулюв. розрахунків та платежів між Росією та КНР ( 1990); *Клірингові угоди про взаємний зарах. боргів та вимог по зовн.ек. операціям між державами без переказів валюти; *Платіжно- клірингові угоди: •Договір про товарообіг та платежі між Рос. і Яп. (1991). •Міжнар. кред. угоди, тобто міждерж. угоди про надання кредитів, в т.ч. угоди про синдиковані кредити, у визначеній валюті чи міжнар. рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД), або про поставку товару у кредит: •Угода про держ. кредит для поставок з КНР в СРСР ( Росію ) товарів (1991); *Міждерж. угоди про інвестиції: •Єдиний інвестиційний кодекс Андської групи країн; •Сеульська конвенція про заснування Міжнар. агенції щодо гарантій іноз. інвестицій ( 1985); *Міжнар. угоди про забезпеч. фін. зобов”язань суб”єктів МФ діяльності: •Конвенція ООН про міжнар. перевідні векселі і міжнар. прості векселі (1988); •Женевська конвенція про одноманітний закон про перевідний та простий вексель (1930); •Женевська конвенція щодо колізій законів про перевідний та простий вексель (1930);

Проблем ефективності дії міжнар.угод, що регламентують МФ діяльність

*Міжнар. угоди розділяються по ступеню ефективної дії в залежн. від держ. органу (президент, уряд, державні відомства іт.д. ), від імені якого укладалася угода. *Сфера дії міжнар. норм може бути обмежена в залежності від регіону, у якому визнано її дію. *Ефективність дії міжнар. норм, на які посилаються суб”єкти МФ діяльності, може бути обмежена їх різним статусом по віднош до сис-ми внутр. права різних держав: •Ефективність дії міжнар. норм може бути знижена в результаті не однообразного їх створення, тобто в тому випадку, коли держ. заявляє про якісь обмовки відносно дії міжнар. норм. *В сферу компетенції нац. судових органів не входять ф-ції відносно сфери діяльн. законод. та виконав. влади нац. держави (в т.ч. нац. банку ), - відповідно суди не можуть не тільки розглядати спори між суб”єктами МФ діяльності, але й роз”яснювати положення міжнар. договорів, в яких приймають участь державні органи.