113.Опціони. Визначення ціни опціону.

Опціон (option) — це різновид строкової угоди, котра надає його власнику право (не зобов'язує, як форвард чи ф'ючерс) купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фін інструмент протягом певного терміну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов'язковим для виконання.

Більшість опціонів використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються. Опціон ще називають умовною строковою угодою або угодою з премією.

Так званий американський опціон дозволяє його власникові здійснити відповідну операцію в будь-який день протягом терміну дії опціону, а за європейським опціоном здійснення операції є можливим тільки в установлену в контракті дату — дату закінчення терміну дії угоди (Expiry Date).

Розрізняють також звичайні опціони (Traditional Options), що призначені тільки для одноразової реалізації, та опціони, що обертаються (Traded Options), які можна продавати та купувати в разі потреби.

Існує також багато видів опціонів, що створені для мобілізації фінансових ресурсів на євроринку в найрізноманітніших ситуаціях, зокрема: форвардний опціон, відсотковий опціон, опціон погашення тощо. Гнучкість опціонів робить їх привабливими для фірм, коли існує певна невизначеність відносно величини та строків надходжень майбутніх потоків готівки. Як правило, купівлю опціонів (іншими словами—«купівлю права») на купівлю або продаж валюти здійснюють компанії, що намагаються забезпечити покриття валютного ризику, а продаж опціонів («продаж права») на купівлю або продаж валюти здійснюється валютн спекулянтами.

Взагалі на вартість опціону впливають: *ціна реалізації; *поточний курс; *терміновий курс; *строк виконання; *уразливість валюти.

Вартість опціону поділяють на справжню та часову. Справжня вартість відповідає потенційному доходу, який володар опціону отримав би, здійснивши операцію на поточному ринку і на терміновому ринках. Часова вартість є другою складовою вартості опціону, що пов'язана з вартістю особливих переваг від володіння опціоном. Здебільшого вона залежить від двох параметрів: 1) уразливості валюти: чим уразливіша валюта, тим вигідніше мати опціон, що захищає від коливань курсу; 2) терміну виконання опціону: чим більший строк виконання опціону, тим більше шансів у його володаря реалізувати опціон, тому премія опціону збільшиться. Вважається, що премія для валюти з незначними коливаннями збільшується на 50 % якщо строк виконання зростає вдвічі.

Розрізняють три типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:

1) опціон «at the money» (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу;

2) опціон «out of the money» (без грошей) — якщо ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча від поточного курсу;

3) опціон «in the money» (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу.

Тип опціону так само, як і інші фактори, є визначальним для його вартості.

Зазвичай вартість опціонів «at the money» та «in the money» вища, ніж для опціону «out of the money».

Зараз існує низка математичних моделей, які дають змогу трейдерам оцінювати опціонні премії:

*модель нейтрального опціонного хеджу (модель Блека – Шоулза);

*біномінальна модель;

*модель Кокса – Рубінштейна;

*модель Гармана – Кольхагена.

Усі моделі визначення ціни працюють з такими чинниками: *ціна виконання; *ціна базового інструменту; *час, що залишився до закінчення терміну; *процентна ставка; *волатильність.

Волатильність (Volatility) – міра швидкості зміни ринкових цін базового інструменту.

Волатильність вимірює зміну цін без врахування напряму їхнього руху.

З підвищенням волатильності зростає ймовірність зміни ціни базового інструменту щодо ціни виконання й опціон дасть виграш. Оскільки що більша волатильність, то більша премія. І навпаки, що менша волатильність, то нижча премія.