95. Хар-ка інвестиційних ринкових механізмів.

Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки – воно інтегрує інтереси і ресурси фізичних, юридичних осіб та держави для ефективного соціально-економічного розвитку. У широкому значенні інвестиції – це вкладення капіталу в тій чи іншій формі в ту чи іншу справу з метою його подальшого збільшення або збереження.На мікрорівні інвестиція – це насамперед будь-який економічний інструмент, в який можна вкласти гроші для отримання прибутку (доходу). Загальну сутність інвестування визначають два ключових фактори: 1) час – в часовому аспекті отримання прибутку може бути послідовним, паралельним чи інтервальним; 2) ризик – величина майбутнього прибутку (доходу) із вкладених коштів досить часто невідома.На макрорівні інвестиції забезпечують фінансування механізму росту та розвитку економіки країни – для стабільного зростання вони мають бути на рівні 15-30 % ВНП. Розрізняють валові (загальний обсяг коштів, що інвестується у певному періоді) та чисті (різниця валових інвестицій та амортизаційних відрахувань) інвестиції. Динаміка показників чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни на певному етапі. На рівень чистих інвестицій впливають такі чинники: 1) розподіл отриманого прибутку на споживання та заощадження; 2) Очікувана норма чистого прибутку; 3) ставка позичкового відсотка; 4) темп очікуваної інфляції. Отже, зростання обсягів чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутку, зростання суми якого значно перевищують темпи зростання чистих інвестицій. Таке явище називається ефектом мультиплікатора (мультиплікатор – це числове значення коефіцієнта, що характеризує відношення зростання прибутку до збільшення обсягу чистих інвестицій). Зо об’єктом вкладення існують такі інвестиції: реальні інвестиції, інноваційні інвестиції, інтелектуальні інвестиції, фінансові інвестиції, приватні та державні інвестиції, внутрішні та зовнішні інвестиції, міжнародні інвестиції. Основу підприємницького капіталу як форми міжнародного руху капіталу становлять прямі (вкладення капіталу з метою отримання підпр. прибутку, зумовлені довгостр. екон. інтересом та які забезп. контроль інвестора над об’єктом інв-ня) та портфельні (вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання дивідендів) інвестиції.

Виділяють 4 групи інвесторів: 1.Держава є стратегічним інвестором, мета котрого полягає у стабілізації ринку, отриманні доходу від вкладення коштів у міжнар ринки, диверсифікації своїх ресурсів тощо.

Інституційні інвестори — це юр особи, що активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фіні активи на професійній основі. Корпоративні інвестори (під-ва), з одного боку, емітують ЦП з метою залучення фін ресурсів, а з іншого — шукають шляхи прибуткового розміщення своїх тимчасово вільних коштів.

Фізичні особи (індивідуальні інвестори) використ свої заощадження для купівлі ЦП з метою отримання додат доходів і виступають у ролі постачальника капіталу на ринок ЦП.

96. Міжнар кредит : джерела, принципи, функції.

МК — це рух позичкового капіталу у сфері міжнар ек відносин, пов'язаний із наданням у тимчасове користув грошово-матер ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.

Джерела:

• тимчасово вивільнена у під-в у процесі кругообігу частина капіталу в грош формі; • грош накопич держави, мобілізовані банком; • грош заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.

Принципи:

• повернення — необхідність своєчас поверн отриманих від кредитора фінан ресурсів після заверш їх використ позичальником. Якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грош капіталу, тобто фінансув;

•строковість —необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

• платність —необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й проплати права їх використ;

• забезпеченість —необхідність забезпеч захисту майнових інтересів кредитора у разі поруш позичальником узятих на себе зобов'язань і відображ у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фін гарантії;

• цільовий характер —відображає необхідність цільового використ коштів, які отримані від кредитора;

• диференційований характер —диф-й підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників залежно від інтересів як банку, так і країни, в якій розташ банк-кредитор.

Функції: • перерозподіл позичкових кап-в між країнами для забезпеч потреб розширеного вир-ва;

• економію затрат обігу у сфері міжнар розрахунків; • прискор концентрації і централізації капіталу;

• обслуговув міжнар товарообігу; • прискор науково-тех прогресу.