85.Об’єктивна необхідність управління спільною працею.

Спільна праця групи людей звичайно продуктивніша порівняно з працею такої ж кількості виконавців-одинаків.Засоби МП — збірне поняття, що охоплює широке коло речей, які використовуються для практичного управління людьми у сфері спільної праці: інтелект, кваліфікація, управлінські здібності суб’єктів менеджменту персоналу; фінанси підприємства; мате-техн оснащення роб місць і службових приміщень суб’єктів МП; нормативно-правове забезпечення; інформація, інформаційні системи і технології в управлінні. Переваги срыльної праці: наявність спільної мети та координація спільних зусиль щодо її досягнення; спільна праця є більш продуктивнішою та реультативнішою; сприяє взаємодії людей, Недоліки: наявність різних інтересів при спільній роботі може привести до конфліктів, результати спільнї праці необхідно розподіляти між її учасниками, в той час коли при ндивідуальній праці її результати привласнює одна людина. Поточна діяльність і розвиток будь-якої орга забезпечуються її персоналом. Чим більше людей залучено до спільної діяльності в оргї, тим складнішим і відповідальнішим є процес регулювання цієї діяльності. Навіть у малочисельній організації спільна діяльність перс є дуже розмаїтою та складною. Вона відбувається в просторі й часі, супроводжується викор різноманітних ресурсів (мат, енергетих, грошо, інформац), потребує великих витрат управлінської праці на нормування, планування, мотивацію, координацію, облік, контроль тощо. Тому лише сист підхід до регулювання спільної діяльності персоналу може гарантувати досягнення позитивного результату. Створення умов, яким би якісним не був цей комплекс заходів, ще не гарантує ефективної діяльності персоналу. Необхідно добре організувати спільну працю й контролювати перебіг виробничих і труд процесів у просторі та часі. Спільна праця великих труд колективів має бути добре спланована, уміло скерована, мало того, — вона потребує постійного нагляду та чіткого оперативного регулювання. Справа в тому, що на великих, структурно складних підприємствах виробничий процес здійснюють, забезпечують і обслуговують багато різноманітних структурних підрозділів, участь у ньому беруть сотні, а іноді й тисячі працівників різних професій, спеціальностей, рівнів кваліфікації тощо. У цьому складному процесі викор велика кількість різноманітного техноло, енергет, підйомно-транспортного та допоміжного обладнання, мат-сировинних ресурсів. Цілком природно, що така складна соціо-технічна сист час від часу дає збої з різних причин: виходить з ладу техніка, окремі працівники порушують трудову технологічну або виконавську дисципліну, хтось не з’являється на роботу через хворобу, від постачальника невчасно надходять матеріальні ресурси, енергосистема припиняє подачу струму тощо. Перелік імовірних об’єктивних і суб’єктивних причин зупинок виробництва дуже довгий. Досвідчені керівники прагнуть передбачити їх, створити необхідні матеріальні резерви, страхові запаси, утримати резервну робочу силу. Подібні заходи дають частковий ефект, але збільшують витрати на виробництво. Щоб мінімізувати витрати (якщо не усунути їх зовсім, то хоча б звести до мінімуму простої робочих місць), на підприємствах створюється система оперативного регулювання виробничих і трудових процесів. Основне її призначення — спостерігати за процесом виробництва й оперативно реагувати на всілякі порушення виробничого ритму, усувати неполадки, диспропорції, аварійні та інші небажані ситуації.