205. Форми підвищення кваліфікації та перепідготовки робітників.

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-технічне навчання, що дає змогу розширювати й поглиблювати здобуті знання, уміння й навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Особливість процесу - викладачі ведуть заняття з робітниками, а не з учнями, як у профтехучилищі чи під час первинної підготовки кадрів на виробництві.

Підвищення кваліфікації робітників у організації здійснюється за такими формами:

А) виробничо-технічні курси, стажування;

Б) курси цільового призначення та суміжних професій;

В) школи з вивчення передових прийомів і методів праці;

Г) курси бригадирів;

Д) гуртки й групи якості;

Е) інші форми підвищ кваліфік робітників, що визначаються організацією.

Перепідготовка робітників — це професійно-техн навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка робітників на виробництві здійснюється в таких випадках:

1)для навчання робітників, які вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією тощо;

2) для розширення професійного профілю робітників, підготовки їх до роботи в умовах колективної форми організації праці;

3) за потреби змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Перепідготовка робітників, як їхня і первинна професійна підготовка, проводиться на виробництві через курсове й індивідуальне навчання кадрів.

206. Форми, види та переваги аутсорсингу.

Аутсорсинг –така форма господарських взаємовідносин, за якої роботодавець передає частину обов’язків по управлінню персоналом спеціалізованій організації (аутсорсеру), що здатна надавати високоякісні послуги, завдяки використанню сучасних новітніх технологій управл персоналом, досвіду, накопиченому при вирішенні аналог завдань, та наявністю у своєму штаті висококваліфікованих спеціалістів.

Види аутсорсингу кадрових процесів:

А) аутсорсинг підбору персоналу (рекрутмент, хедхантінг) – процес пошуку та відбору кандидатів високої якості – від робітничих спеціальностей до керівників вищої ланки та вузьких спеціалістів шляхом проведення спец заходів по залученню та експертизі кандидатів.

Б) аутсорсинг атестації персоналу та кадрового аудиту – процес оцінки ефективності виконання співробітником посадових обов’язків, ув’язка оплати праці з результатами роботи персоналу та підвищення його кваліфікації; оцінка кадрового потенціалу підприємства та аналіз ефективності системи управління персоналом.

В) аутсорсинг в системі навчання – процес навчання, підвищення кваліфік та профес перепідготовки персоналу за межами підпр або шляхом залучення зовн спеціалістів, що передбачає проведення спеціалізованою компанією окремих тренінгових програм, а також побудову функціональної системи навчання та розвитку персоналу.

Г) аутсорсинг HR-адміністрування – процес аналізу, оцінки та оптимізації спеціалізованою орг. кадрової документації, адміністрування з/п, складання посадових інструкцій.

Д) лізинг персоналу – специ форма залуч персоналу, яка передбачає надання у тимчасове користування персоналу підприємства-провайдера у розпорядження іншого підприємства з метою усунення невідповідності між наявними людськими ресурсами та потребою в них.

Е) аутстафінг – виведення персоналу за штат компанії-замовника та оформлення його в штат компанії-провайдера з метою скорочення чисельності штатного персоналу.

Є) аутплейсмент – комплекс заходів, спрямованих на надання допомоги скороченим працівникам у працевлаштуванні та адаптації за допомогою спеціалізованих агенцій шляхом надання інформац. підтримки та консультацій щодо пошуку нового місця роботи.

Форми:

1) договір повного аутсорсингу, за яким у розпорядження виконавця на час дії контракту виділяється штат співробітників, а можливо і певні активи замовника;

2) договір часткового аутсорсингу, при якому переважна частина підрозділів залишається у віданні замовника;

3) договір сумісного аутсорсингу є відносинами, коли обидві сторони виступають партнерами у комерційній діяльності;

4) договір проміжного аутсорсингу - коли компанія, маючи своїх фахівців з високим рівнем кваліфікації, передає управління цими підрозділами третій стороні;

5) договір трансформаційного аутсорсингу, коли компанія-замовник запрошує виконавця, який повністю виконує роботу підрозділу, розробляючи і створюючи новий кінцевий продукт і передаючи його клієнтові (такий вид аутсорсингу відрізняється від повного лише тим, що перехід співробітників і активів не є остаточним: після завершення проекту клієнт знову отримує повний контроль над ними).

ПЕРЕВАГИ:

1. Фокусування власних ресурсів на основних цілях бізнесу, що відбувається завдяки делегуванню певних функцій стороннім організаціям, які надають послуги аутсорсингу в конкретній сфері. Може відбутися перерозподіл ресурсів, раніше задіяних на другорядних напрямках.

2. Зниження собівартості функцій, переданих компанії-аутсорсеру, яка спеціалізується на

аутсорсингу і завдяки цьому знижує вартість делегованої функції та забезпечує її якість.

3. Одержання доступу до ресурсів, яких немає чи бракує у підприємств. Особливо це

актуально під час розвитку діяльності в інших регіонах, створенні нового бізнесу, вирішенні нових або нетипових для цього підприємства завдань.

4. Доступ до новітніх технологій. Аутсорсер завдяки вузькій спеціалізації володіє більшим доступом до новітніх інформаційно-технологічних розробок, їх придбання та освоєння. Натомість у межах окремого підприємства це, зазвичай, нерентабельно.

5. Надійність і якість досягаються завдяки виконанню компанією-аутсорсером численних

однотипних завдань замовників, що забезпечує нагромадження великого практичного досвіду в конкретній сфері.

6. Передача відповідальності та ризику за виконання конкретної функції на компанію-

аутсорсера. Такий підхід характерний, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку, коли компанія аутсорсер приймає на себе фінансові ризики неправильних розрахунків.

7. Раціональноий розподіл інвестицій, тобто зосередження інвестиційних ресурсів на основні бізнес-функції і зниження необхідності інвестування на підтримку другорядних функцій та на розвиток напрямків, які не забезпечують основну частку прибутку компанії.