69. Страхування відповідальності товаровиробників за забруднення довкілля.

Проблема забр-ня н.с дуже гостро постала у нашій ераїні, особливо після аварії на ЧАЕС.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середо¬вища» визначає правові, економічні та соціальні основи організації за¬хисту природного середовища.

Згідно з вітчизняним закон-вом забруднювач несе відпов-сть за забруд-ня навк прир серед-ща та зниження якості прир рес-сів, за поруш-ня закон-ства про охорону навк прир сер-ща.

Стр-ня відпов-сті за шкоду, заподіяну навк середо¬вищу, базується сьогодні на таких умовах:

• компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випад¬ку. До суми компенсацій вносяться також судові витрати;

• страхуванням покриваються лише випадкові забруднення. Нав¬мисні дії або помилки, які можуть збільшити ймовірність шкоди тре¬тім особам, страхуванням виключаються;

• суми щтрафів не включ-ся у страхове покриття.

Поліси страхування від¬повідальності за екологічні забруднення не покривають шкоди внас¬лідок навмисного порушення страхув-ком законодавчих актів, постанов, розпоряджень та ін нормат док-тів, що рег-ть питання екології.

Хоч договір укладається на рік, розуміється продовження його в того самого страховика. Через вислкі стр премії, великі адмін витрати при розробці умов страхування та укладанні договору чи програми превентивних заходів та здійсненні контролю і страховикові, і страхувальникові вигідно партнерство на строк не менше 5-10р.

Чітко обумовл-ся географ ліміти.

Стр-ки обмежують макс відпов-сть грош сумою та періодом часу.

Конкретний поліс стр-ня може покривати не лише випадкові забр-ня, але й ризик поступового забр-ня. Страх покриття надається для відшкод-ня збитку 3-м особам. Тому не відшкод-ся витрати на превентивні заходи чи очищення його власног7о майна. Але компен-ся витрати 3-х осіб щодо мінім-ції збитку, прийняті після настання нещ випадку.

70. Страхування відповідальності роботодавця.

До сукупності підприємницьких ризиків належить відповідальність товаровиробника (роботодавця) за шкоду життю і здоров’ю, заподіяну працівникам даного підприємства при виконанні ними службових обов’язків (при настанні нещасного випадку на виробництві).

Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування згідно із статтею 6 Закону “Про страхування” розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства. Відповідно до переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженим комітетом у справах нагляду за охороною праці №123 від 30.11.93 підприємства, які проводять такі роботи із залученням певних фахівців повинні укладати договори обов’язкового страхування стосовно життя, здоров’я, працездатності цих фахівців.

Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В даному випадку страхова сума по кожному застрахованому не обов’язково повинна бути однакова. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.

В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:

 смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;

 отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;

 тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.

Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.

Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті  100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи  90-100%, ІІ група  70-75%, ІІІ  50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.

При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.

Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.

71. Страхування майна сільськогосподарських підприємств: форми і види страхування.

С/г- найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. Для України ця гаузь є однією з ключових як для забезпечення внутрішніх потреб у сировині та продовольстві.

У роки централізованої, планової економіки захист радгоспів і колгоспів від негативного впливу стихійних явищ насамперед забезпечувався фінансуванням комплексу витрат з держ. бюджету, перерозподілом коштів підприємств через фонди міністерств, відомст та обєднань. Також діяла система обовяз. старах-ння всіх с/г підприємств. З початку 90р.страх. захист с/г товаровиробників значно послабився. Скоротилася бюдж. допомога, ком. банки не можуть покривати збитки, причинені природними катаклізмами, негативну роль зіграла висока інфляція. Такі умови не сприяли стахов. активності. Здійснення аграрної реформи має змінити ситуацію.Прискорення процесу приватизації власності у тому числі й на землю, дедалі інтенсивніше її використання, зміна стосунків з банками, перехід до сплати єдиного податку та інші чинники зумовлюють необхідність організації страхового захисту товаровиробників на нових засадах. Такий захист має насамперед спиратись на систему комерційного та взаємного страхування.

Економічний механізм стр-ння с/г в-ва полягає в створенні і використанні страх. фонду з метою відшк-ня непередбачених збитків, заподіяних с/г піприємствам стихійними лихами, іншими непередбаченими подіями і випадками.

С/г страх-ня може проводитись в обов. та добр. формах, але сфера обов. страх-ня значно звужена в Україні.

Можна сподіватись, що в перспективі в Україні страх. захист всіх с/г товаровиробників здійснюватиметься на добровільних засадах. Уже нині саме таким є страх. тварин, будівель, транс. засобів, готової продукції та інших матеріальних цінностей у державних, колективних і приватних господарствах. У перспективі, з появою в с\г підприємствах кращих фін. можливостей, може стати реальністю і створення товариств взаємного страхування.

Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикових галузей економіки. С/г підприємства дуже відрізняються від інших підприємств характером діяльності. С/г, як галузь, має свої особливості які впливають і на організацію страхування:

1. Залежність с/г виробництва від природнокліматичних факторів, коливання урожайності с/г культур викликають не рівномірність у річних доходах с/г підприємств.

2. Сезонний характер виробництва, тривалість виробничого циклу і нерівномірність у витратах впливають на початок і закінчення строків дії договорів стр-ня, на термін оплати страхових внесків.

Склад і структура виробничих фондів (основних і оборотних) впливає на визначення об’єктів стр-ня і на визначення обсягів покриття (обсягів страхової відповідальності). У склад основних фондів с/г підприємств поряд з будівлями, спорудами, обладнанням і іншими звичайними основними фондами входять робочі і продуктивні тварини та багаторічні насадження на які припадає 20% всієї сукупності виробничих фондів. У складі оборотних коштів велику питому вагу складають молодняк і тварини на відгодуванні, а також незавершене виробництво, яке включає урожай с/г культур, крім того, корми насіння і посадочний матеріал.