15. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності страховика.

В період індустріалізації та науково-технічної революції ризики нестримно примножуються, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків.

Якщо страхова компанія утримуватиме на своїй відповідальності ризики з високою страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події компанія не зможе виконати своїх фінан¬сових зобов'язань. Страховій компанії загрожують також великі збит¬ки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій терито¬рії.

Отже, потреба в перестрахуванні виникає за таких обставин.

 Можливий збиток, пов'язаний з великим ризиком. До цієї кате¬горії згідно з правилом, прийнятим ЄС, належать підприємства, що відповідають двом з трьох наведених далі умов:

• сума балансу перевищує 6,2 млн екю;

• товарообіг більший за 12,8 млн екю за рік;

• число зайнятих понад 250 осіб.

 Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події.

 Перевищується середня частота збитків.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цвден-том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика).

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перєстрахо-виком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, – ретроцесіонарієм.

Перестра¬ховуючи дорогі ризики часто звертаються до послуг брокерів.

За свої послуги (представлення клієнта; консультування; ведення переговорів; розподіл ризиків) брокер отримує комісію (10-15% нетто-премії).

При проведенні перестрахувальних операцій спира¬ються на ті самі принципи, що й при страхуванні.

Стра¬ховик передає перестраховику частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди.

Існують такі види комісій:

Оригінальна комісія – відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в перестраховувальній цесії.

Перестраховувальна комісія – відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.

Брокерська комісія – відрахування з премії на користь брокера.

Страховик (цедент) має також право на тантьсму — комісію 'з при¬бутку, що його перестраховик може отримати за результатами прохо¬дження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку Із суми чистого прибутку, який отримує перестрахову вальна компанія.

Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника.

16. Платоспроможність страховика. Показники платоспроможності.

Платоспроможність страховика – це його фін стан, який дає змогу своєчасно та в повному обсязі виконати свої фін зобов’язання, передусім страхові за рахунок наявності достатньої суми ліквідних активів та засобів платежу.

Умови забезпечення платоспроможності страховиків:

- Наявність сплаченого статутного фонду;

- Наявність сформованого резервного фонду;

- Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності;

- Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страх відшкодувань.

Типи платоспроможності страховиків:

1) Технічна платоспроможність

2) Технічна неплатоспроможність

3) Довгострокова платоспроможність

4) Фактична неплатоспроможність

Технічна платоспроможність – це стан страховика, коли він має певний мінімальний залишок власних коштів, що дає змогу здійснювати страхову діяльність. Мінім залишок розраховується як різниця між активами та зобов’язаннями. До складу активів включаються активи з високим ступенем ліквідності та надійності.

Довгострокова платоспроможність передбачає виконання умов щодо руху коштів із вартості власного капіталу. Умови руху коштів вимагають достатньої стабільності діяльності страховика. Величина зібраних премій повинна забезпечити покриття поточних витрат та страх виплат.

Технічна неплатоспроможність – означає такий стан страх компанії, коли не виконуються вимоги щодо мінімального залишку власних коштів. Страховик, який знаходиться в стані тех. Неплатоспроможності, потребує особливої уваги з боку держави. До нього можуть застосовуватися заходи щодо обмеження діяльності, пов’язаної зі страхуванням великих ризиків.

Фактична неплатоспроможність – це такий стан страхової організації, коли вона не спроможна виконати свої зобов’язання перед страхувальниками та кредиторами.

Платоспроможність страх компанії залежить від ступеня її ліквідності.

Ліквідність – це здатність страховика перетворювати свої активи в грошові кошти для покриття своїх платежів (зобов’язань в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього)

Групи активів страхових компаній залежно від ступеня їх ліквідності:

• Найбільш ліквідні активи – суми по всіх статтях грошових коштів страховика, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно;

• Активи, що швидко реалізуються – активи страховика, для перетворення яких у наявні кошти потрібен визначений час.

• Активи, що повільно реалізуються – найменш ліквідні активи, до яких належать запаси і витрати страховика

• Активи, що важко реалізуються – активи, призначені для використання в господарській діяльності страховика протягом тривалого часу.

Система показників платоспроможності страхової компанії:

1) Коефіцієнт фін сталості страхового фонду (резервного): Кфссф= Д +РФ/ В

Д- доходи, отримані страховиком у звітному періоді

РФ- залишок резервних фондів на кінець звіт періоду

В- витрати страховика, у т.ч. на ведення справи та стр відшкодування

2) Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами :Кзвок = ВК –Ан /Ао+Вмп

Ан – необоротні активи страховика

Ао – оборотні активи

Вмп – витрати майбутніх періодів

3) Коефіцієнт ступеня вірогідності дефіциту коштів: Кдк = √1-Т/n*Т

Т- середня тарифна ставка по страх портфелю страховика на одиницю страх суми

n – число застрахованих об єктів

4) Коефіцієнт можливості виконання зобов язань : Кмвз=Зп/Ал

Зп – всі поточні зобов’язання страховика

Ал – ліквідні активи страховика

5) Коефіцієнт покриття зобов язань: Кпз= Ап/Зк

Ап – поточні активи страховика

Зк – короткострокові зобов язання

6) Коефіцієнт покриття загальний: КПз= Ао/Зп

Ао – оборотні активи

Зп – поточні зобов язання

7) Коефіцієнт фін незалежності: Кфн= Зп+Зд/ВК

ВК- сума власного капіталу

Зд – довгострокові зобов язання

8) Коефіцієнт довгострокової фін незалежності: Кфнд=ПКд+ВК/А

ПКд – сума довгострокового позикового капіталу

А- вартість активів страховика

9) Коефіцієнт терміновості: Кт=Алр/Зк

Алр – легко реалізовані активи страховика

Зк – короткострокові зобов язання

10) Коефіцієнт поточної ліквідності: КЛп=Ал/Зп

Ал – ліквідні активи страховика

11) Коефіцієнт миттєвої ліквідності: КЛм=Авл/Зпк

Авл – високоліквідні активи страховика

Зпк – короткострокові поточні зобов язання

12) Коефіцієнт загальної ліквідності: КЛз= Ао/Зп

Ао – оборотні активи страховика

Зп – поточні зобов язання