42. Аналіз показників структури та ефективності використання джерел фінансування підприємства.

Модуль 3. Страхова справа

1. Сутність, функції та принципи страхування.

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас¬тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра¬ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе¬чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен¬тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо¬вує частину останнього.

Передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання з одного боку, а з іншого – їх зацікавленість в переданні відповідальності за наслідки ризику спеціальним формуванням – страховим компаніям. Чим більше зацікавленість, тим більше потреба в страхуванні.

Мета страхування – це захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.

Обєктивна економічна необхідність використання категрії страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва обумовлена майновою самостійністю субєктів господарювання. Коли держава не має можливості адміністративно управляти народним господарством як одним цілим та широко розпоряджатися міжгосподарськими та міжтеріторіальними фінансовими ресурсами, найбільш ефективним і єдино можливим методом покриття збитку є його розподіл у просторі і часі між зацікавленими господарствами, а цей метод і є не що інше, як страхування.

Сутність страхування проявляється в його функціях. Страхування виконує такі функції:

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за пев¬ну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризи¬ку, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законо¬давством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страху¬вальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (ви¬плату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страхо¬виком створюється система страхових резервів. Нагромадження і ви¬користання таких резервів є характерними для страхової діяльності.

У формуванні і використанні страхових резервів виявляється пере-'•^розподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичуальний характер.

Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.

До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються по¬збавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшко-дувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяль¬ності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не пе-редбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного по¬шкодження власного майна і здоров'я. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних захо¬дів, наприиклад, забезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і об¬ладнання технікою пожежних депо, фінансуван¬ня заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін.

Принцип  це фундаменталь¬не положення, правило, яке є основою для розробки інших правил і положень.

В англійському праві існує 5 базисних принципів страхування, які знайшли своє поширення в усьому світі і на яких будується будь-який договір страхування.

• Принцип страхового інтересу.

Якщо відсутній майновий інтерес, тобто страхувальник не є власником, орендарем, користувачем майна, яке має бути застрахованим, то він і не понесе збитків при настанні страхової події. Укладений договір страхування в цьому випадку з юридичної точки зору вважається недійсним.

• Принцип максимальної сумлінності сторін.

Цей принцип є основним у взаємовідносинах між страховиком і страхувальни¬ками, бо страхування можливе лише за умов високого довір’я між сторонами. Страхувальник володіє ін¬формацією про всі властивості майна, про стан здоров’я тощо. Він повинен повідомити страховика про всі суттєві обставини ризику, навіть не будучи запитаним про це, для визначення адекватної плати за страховку. Якщо з’ясується, що інформація страхувальника неповна або недостовірна, договір страхування може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

• Наявність причинно-наслідкового зв’язку між збитком та подією, що його викликала.

Причина ви¬никнення збитку є основою договору страхування, бо залежно від переліку ймовірних страхових ризиків встановлюється та чи інша плата за страхування. Крім того, перетворення ймовірного страхового ризику на фактичну страхову подію веде до виплати страховиком страхового відшкодування на користь страхувальника. Т.ч. характеристика події як страхової за конкретним договором безпосередньо зачіпає фінансові інтереси обох сторін страхової угоди. Буває так, що збитки страхувальника є наслідком цілого ланцюга подій і дуже важливо для страхової компанії з’ясувати, яка із цих подій є безпосередньою причиною збитків і чи належить вона до страхових подій за договором.

• Принцип відшкодування збитків у межах реально заподія¬них втрат.

Страхо¬вик, сплативши страхувальникові страхове відшкодування, пови¬нен повернути його в той фінансовий стан, в якому він знаходився до настання страхового випадку. Страхування не є за¬собом збагачення. Воно тільки компенсує дійсні втрати.

• Принцип суброгації.

Сутність принципу полягає в переході до страховика, який сплатив страхове відшкодування, права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Так, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль страху-вальника пошкоджено іншою особою і проти неї відкрито кримі¬нальну справу, страховик має право на стягнення з винної особи суми фактично виплаченого ним потерпілому страхувальнику страхового відшкодування.