25. Аналіз оборотності та ефективності використання оборотних коштів.

26. Економічна сутність та значення фінансового аналізу в процесі управління грошовими активами.

обігу коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня коштів, складання бюджетів коштів і т.п. Значимість такого виду активів, як кошти, на думку Джона Кейнса, визначається трьома основними причинами:

рутинність -- кошти використовуються для виконання поточних операцій; оскільки між вхідними й вихідними грошовими потоками завжди є часовий лаг, підприємство змушене постійно тримати вільні кошти на розрахунковому рахунку;

обережність - діяльність підприємства не носить жорстко визначеного характеру, тому кошти необхідні для виконання непередбачених платежів;

спекулятивність -- кошти необхідні із спекулятивних міркуваннях, оскільки постійно існує ненульова ймовірність того, що зненацька представиться можливість вигідного інвестування.

Разом з тим омертвляння фінансових ресурсів у вигляді коштів пов'язане з певними втратами -- з деяких часток умовності їхню величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в якому-небудь доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яке підприємство повинне враховувати два взаємно виключають обставини: підтримка поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних коштів. Таким чином, однієї з основних завдань керування грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Основними завданнями аналізу коштів є:

оперативний, повсякденний контроль за схоронністю наявних коштів і цінних паперів у касі підприємства;

контроль за використанням коштів строго по цільовому призначенню;

контроль за правильними й своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;

контроль за дотриманням форм розрахунків, установлених у договорах з покупцями й постачальниками;

своєчасна вивірка розрахунків з дебіторами й кредиторами для виключення простроченої заборгованості;

діагностика стану абсолютної ліквідності підприємства;

прогнозування здатності підприємства погасити виниклі зобов'язання у встановлений термін;

сприяння грамотному керуванню грошовими потоками підприємства.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу й коштів є баланс, додаток до балансу, звіт про фінансові результати і їхнє використання. Особливістю формування інформації в цих звітах є метод нарахувань, а не касовий метод. Це означає, що отримані доходи, або понесені витрати можуть не відповідати реальному “припливу” або “відтоку” коштів на підприємстві.

У звіті може бути показана достатня величина прибутку й тоді оцінка рентабельності буде високої, хоча в той же час підприємство може відчувати гострий недолік коштів для свого функціонування. І навпаки, прибуток може бути незначний, а фінансовий стан підприємства - цілком задовільним. Показані у звітності підприємства, дані про формування й використання прибутку не дають повного відображення про реальний процес руху грошових коштів. Наприклад, досить для підтвердження сказаного зіставити величину балансового прибутку, показаної у звіті про фінансові результати і їхнє використання з величиною зміни коштів у балансі. Прибуток є лише одним з факторів (джерел) формування ліквідності балансу. Іншими джерелами є: кредити, позики, емісія цінних паперів, внески засновників, інші. Тому в деяких країнах у цей час віддається перевагу звіту про рух грошових коштів як інструменту аналізу фінансового стану фірми. Наприклад, у США з 1988 року уведений стандарт, по якому підприємства, замість цього звіту, повинні складати звіт про рух грошових коштів. Такий підхід дозволяє більш об'єктивно оцінити ліквідність фірми в умовах інфляції й з обліком того, що при складанні інших форм звітності використовується метод нарахування, тобто він припускає відбиття видатків незалежно від того, отримані або сплачені відповідні грошові суми.

Звіт про рух грошових коштів - це документ фінансової звітності, у якому відображаються надходження, витрата й нетто-зміни коштів у ході поточної господарської діяльності, а також інвестиційної й фінансової діяльності за певний період. Ці зміни відображаються так, що дозволяють установити взаємозв'язок між залишками коштів на початок і кінець звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану, складений на основі методу потоку коштів. Він дає можливість оцінити майбутні надходження коштів, проаналізувати здатність фірми погасити свою короткострокову заборгованість і виплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Даний звіт може бути складений або у формі звіту про зміни у фінансовому становищі (із заміною показника “чисті оборотні активи” на показник “кошти”), або за спеціальною формою, де напрямки руху грошових коштів згруповані по трьох напрямках: господарська (операційна) сфера, інвестиційна й фінансова сфери.

Логіка аналізу досить очевидна - необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух грошових коштів. Це можна зробити різними способами, зокрема шляхом аналізу всіх оборотів по рахунках коштів (рахунку 50, 51, 52, 55, 57, 58, 59). Однак у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямій і непрямий методи. Різниця між ними складається в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:

· прямий метод ґрунтується на обчисленні припливу (виторг від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик і ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг;

· непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коректуванню чистого прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток.

Управління залишком грошових коштів полягає у визначенні деякого оптимального для підприємства рівня середнього залишку грошових коштів, який дає змогу з одного боку, підтримувати платоспроможність підприємства на належному рівні, а з другого — отримувати прибуток від інвестування тимчасово вільних грошових коштів.

У цілому управління грошовими коштами на підприємстві включає:

• розрахунок фінансового циклу, або періоду обороту грошових коштів;

• аналіз руху грошових коштів та його прогнозування;

• визначення оптимального залишку грошових коштів і оптимізацію розрахунків;

• складання бюджетів поточних надходжень і витрат тощо.

Фінансовий цикл, або період, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту, визначають на основі даних про тривалість виробничого циклу та середній строк реалізації продукції. Аналіз руху грошових коштів проводять на основі Звіту про рух грошових коштів (див. § 5.4 і 5.5).

При прогнозуванні грошових потоків розглядають можливі варіанти руху грошових коштів, оцінюють відповідні їм імовірності та виявляють позитивні або негативні тенденції, що дає можливість більш кваліфіковано підходити до складання бюджетів поточних надходжень та витрат і приймати ефективні управлінські рішення щодо управління оборотним капіталом підприємства в цілому