19. Аналіз джерел формування, структури та розміщення оборотного капіталу.

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість ціл ком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад паливо).

Отже, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого -- втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трак тує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів:

1) оборотні кошти -- це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції [2];

2) оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути пере творені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають тер міну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал -- це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять -- оборотні кошти та оборотний капітал [13].

У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний капітал як оборотні активи за мінусом коротко строкових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капі талу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромаджування необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою [22]:

Г --Т... В...Г --Г`, де Г -- гроші, що авансуються;

Т -- предмети праці (товар);

В -- виробництво;

Т -- готова продукція (товар);

Г` -- гроші, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різ них форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Рис. 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів [14]

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, ви трати майбутніх періодів.

Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, за лишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

1.2 Методика оцінки ефективності формування і використання оборотних коштів підприємства

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуться різноманітні показники, найважливішим з яких є обіговість. Обіговість вираховується в днях та характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємтсва здійснюють однин оберт.

О = С*Т / Р, (1.3)

де

О - обіговість оборотних коштів (дні);

С - середні залишки нормуємих оборотних коштів (тис. грн.);

Т - тривалість періоду, за який вираховується обіговість (дні);

Р - об'єм реалізації продукції (тис. грн.).

Обіговість оборотних коштів вираховується за планом та фактично. При співставленні фактичної обіговості із плановою визначається прискорення чи уповільнення обіговості як за всіма нормуємими оборотними коштами, так і за окремими статтями.

У результаті прискорення обіговості оборотних коштів з обороту вивільняється частина грошових коштів, яка визначається шляхом множення фактичного одноденного об'му реалізації продукції на дні прискорення обіговості оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обіговості, який визначається за наступною формулою:

КО = Р/С, (1.4)

де

КО - коефіцієнт обіговості оборотних коштів (оберти);

Р - об'єм реалізованої продукції (тис. грн.);

С - середні залишки нормуємих оборотних коштів (тис. грн.).

Цей показник характеризує скільки обертів здійснюють оборотні кошти за звітний період. Чим більше обертів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження розраховується за наступною формулою:

КЗ = С/Р, (1.5)

де

КЗ - коефіцієнт завантаженні оборотних коштів (коп.).

Він характеризує скільки оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованї продукції. Чим менше оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів. Він розраховується за наступною формулою:

КЕ = П/С, (1.6)

де

КЕ - коефіцієнт ефективності оборотних коштів (коп.);

П - прибуток від реалізації товарної продукції (тис. грн.).

Цей показник характеризує скільки прибутку приходиться на 1 грн. оборотних коштів. Чим більше прибутку приходиться на 1 грн. оборотних коштів, тим ефективніше використовується оборотні кошти.

Покращення використання оборотних коштів підприємств та підвищення ефективності виробництва може бути досягнуте за двома основними напрямками:

- зменшення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом до оптової торгівлі та прямих економічних зв'язків з постачальниками;

- прискорення обіговості оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, затримавшихся товарно-матеріальних цінностей, а також покращення системи постачання.

В результаті покращення використання оборотних коштів досягається їх вивільнення. Воно може бути абсолютним та відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів уявляє собою зменшення необхідності в оборотних коштах у порівняння із попереднім періодом при одночасному збільшенні об'єму виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли в результаті покращення їх використання підприємство з тією ж сумою оборотних коштів чи з незначним ростом в запланованому році значно збільшує об'єм виробництва (реалізації).

В теперішніх умовах господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним уявляється відносне вивільнення грошових коштів. Враховуючи це, з метою підвищення ефективності використання оборотних коштів, варто більше уваги приділяти реалізації заходів, що сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.